Головна сторінка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Київ 2013



Скачати 377.94 Kb.
НазваАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Київ 2013
Сторінка1/3
Дата конвертації22.03.2016
Розмір377.94 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»


БОЙКО СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА
УДК 336.1 (043.3)

УКРАЇНСЬКА НАУКОВА ШКОЛА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ:

ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА ТА СУЧАСНІ РЕАЛІЇ


Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2013

Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ.
Науковий керівник: докторекономічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

Федосов Віктор Михайлович,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

завідувач кафедри фінансів
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Андрущенко Володимир Леонідович,

Ірпінська фінансово-юридична академія,декан фінансового факультету
кандидат економічних наук, доцент

Голубка Степан Михайлович,

ДННУ «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України,

провідний науковий співробітник відділу теорії економіки та фінансів
Захист відбудеться "___" квітня 2013 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська 49 г, ауд. 601.
Автореферат розісланий "___" березня 2013 року.


Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор Поддєрьогін А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми.В економічному та соціальному розвитку держави важливу роль відіграють державні фінанси. Саме тому їхтеоретичне осмислення з погляду історичної ретроспективи та еволюційного розвитку є важливим. Особливої актуальності в цьому аспекті набуває вивчення генези та еволюції Української наукової школи державних фінансів, яка існує вже понад 150 років, її внеску в розвиток фінансової науки, можливостей його використання в сьогоднішній фінансовій теорії та практиці.Дослідження феномену Української наукової школи державних фінансів, її місця і ролі у світовій економічній думці, наукового доробку вітчизняних учених у сферах державного та місцевого фінансового господарств, особливо бюджету, міжбюджетних відносин, податків, державного кредиту та боргу, мають стати підґрунтям для подальшого розвитку сучасної фінансової науки. Адже її представниками були закладені підвалини української фінансової науки та розроблені рекомендації для фінансової практики, багато з яких не втратили своєї актуальності йнині.

Теоретичні засади функціонування державних фінансів розглядалися такими видатними вченими, представниками західної економічної думки, як Д. Б’юкенен, А. Вагнер, К. Віксель, Д. Кейнс, А. Лаффер, Р. Масгрейв, Ф. Нітті, В. Парето, У. Петті, А. Пігу, К. Рау, Д. Рікардо, Г. Роузен, Ж.-Б. Сей, Е. Селігмен, А. Сміт, Дж. Стігліц, Г. Шмольдерс та ін.; близького зарубіжжя – А. М. Александров, А. І. Буковецький, М. І. Боголєпов, Г. І. Болдирєв, Б. Г. Болдирєв, Е. А. Вознесенський, Л. О. Дробозіна, В. П. Дьяченко, В. О. Лєбєдєв, І. Х. Озеров, М. Ф. Орлов, Л. Н. Павлова, В. М. Родіонова, М. В. Романовський, Б. М. Сабанті, Х. Р. Сабіров, Г. П. Солюс, М. І. Тургенєв, Л. В. Ходський, В. Г. Чантладзе та ін.

Питання державних фінансів глибоко досліджувалися у працях відомих українських учених-фінансистів ХІХ – початку ХХ ст., які і заклали основи фінансової науки в Україні, сформували Українську класичну школу державних фінансів. Це, зокрема, М. М. Алексєєнко, М. Х. Бунге, С. І. Іловайський, А. О. Ісаєв, П. Л. Кованько, П. П. Мігулін, М. І. Мітіліно, І. І. Патлаєвський, Г. Ф. Сидоренко, І. Т. Тарасов, М. М. Цитович, М. П. Яснопольський, І. І. Янжул та ін. Надалі ці питання досліджували М. Б. Богачевський, В. Є. Власенко, В. А. Степаненко, В. М. Суторміна, В. М. Федосов та ін.

У наш час вивченню наукової спадщини представників Української наукової школи державних фінансів присвяченіпраці В. Л. Андрущенка, Г. О. Волощука, С. М. Голубки, Л. П. Горкіної, С. М. Злупка, П. М. Леоненка, С. В. Льовочкіна, І. В. Мордас, В. В. Небрат, Ю. В. Пасічника, Т. В. Тучак, В. М. Федосова, С. І. Юрія, П. І. Юхименка та ін. Незважаючи на певну активізацію досліджень у цьому напрямі, майже відсутні до цього часу цілісні, комплексні та фундаментальні дослідження державних фінансів від їх генези до сьогоднішніх днів. Необхідність дослідження генези та еволюції Української класичної школи державних фінансів, її специфічних рис та тенденційрозвитку, посилює актуальність даного дисертаційного дослідження, робить його особливо важливим з точки зору фінансової теорії та практики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темами «Реструктуризація фінансової системи в умовах перехідної економіки» (державний реєстраційний номер 0101U003065) та «Фінансова інфраструктура ринкової економіки» (державний реєстраційний номер 0107U001336).Внесок автора полягає в обґрунтуванні напрямів покращення стану державних фінансів в Україні в контексті адаптування наукового надбання Української наукової школи державних фінансів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження генези, становлення та еволюції Української наукової школи державних фінансів у контексті наукового доробку її представників та обґрунтування конкретних пропозицій щодо його застосування в сучасній фінансовій практиці для покращення стану державних фінансів в Україні.

Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені такі завдання:

  • обґрунтувати гіпотезу про правомірність існування Української наукової школи державних фінансів, визначити її специфічні особливості та риси;

  • визначити етапи становлення і розвитку Української наукової школи державних фінансів, особливості її формування;

  • довести існування Української класичної школи державних фінансів (ХІХ – початок ХХ ст.), показати, що вонаперебувала на рівні світової економічної науки і розвивалася під її впливом;

  • дослідити теоретичні розробки представників Української класичної школи державних фінансів у галузі бюджету, оподаткування і державного кредиту;

  • обґрунтувати пропозиції щодо можливостей використання теоретичних положень Української класичної школи державних фінансів з метою підвищення ефективності функціонування державних фінансів України і подальшого розвитку вітчизняної фінансової науки.

Об’єктом дослідженняє державні фінанси як вихідний сегмент та домінуюча складова фінансової системи.

Предметом дослідженняє фінансові відносини, що виникають у процесі формування, використання та руху державних фондів грошових ресурсів в їх історичній ретроспективі, генеза та еволюція фінансової теорії та фіскальної практики.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання фінансових явищ і процесів, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: історичний (для дослідження генези та еволюції Української наукової школи державних фінансів, стану дохідної і видаткової частин бюджету, оподаткування та державного боргу);порівняльного аналізу (для дослідження економічних понять);графічний (для дослідження тенденцій розвитку оподаткування, державного боргу);статистико-економічні (для визначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, прогнозування частки прямих та непрямих податків у податковій структурі України) та індексний(для оцінювання індексу бюджетної безпеки держави).

Інформаційною базою дослідження єматеріали Міністерства фінансів України, Міністерства доходів і зборів України (раніше – Державна податкова служба України), Рахункової палати України, Державної казначейської служби України, Державної служби статистики України, Міністерства фінансів Російської імперії, матеріали науково-практичних конференцій, вітчизняна і зарубіжна монографічна і періодична література з питань функціонування державних фінансів.

Наукова новизна одержаних результатів.Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вонаявляє собою системне вивчення генези та еволюції Української наукової школи державних фінансів, підсумком якого є розробленняна цій основі теоретичних та прикладних положень з обґрунтуванням ефективного функціонування державних фінансів України та необхідності активної фіскальної політики для забезпечення макрофінансової стабільності. Основними результатами, що становлять новизну і виносяться на захист, є:

вперше:

  • здійснено спеціальнекомплексне дослідження Української наукової школи державних фінансів. Обґрунтовано її існування з визначенням відповідності ознакам, які притаманні науковій школі як специфічній формі наукових об’єднань, проведено комплексний аналіз її генези та еволюції; доведено, що її вихідні основи були закладені представниками Української класичної школи державних фінансів; розкриті напрями та ступінь впливу західної фінансової науки (особливо німецької) на її формування, що проявилосянасамперед у сприйнятті ідей економічного лібералізму та державного втручання в дію ринкового механізму;

удосконалено:

  • методологію дослідження державних фінансів в історико-хронологічному та проблемно-концептуальному аспектах з урахуванням сучасного стану розвитку фінансової науки;

  • періодизацію розвитку української фінансової науки, що дало можливість виявити особливості й тенденції її розвитку на кожному з етапів, а також особливості становлення та подальшої еволюції Української наукової школи державних фінансів: І етап (друга половина ХІХ ст. – 20-ті роки ХХ ст.) – сформульовано теоретичні положення та закладено основи Української класичної школи державних фінансів; ІІ етап (30-ті –середина 70-х років ХХ ст.) – ідеологізація фінансової науки і відрив її від світової; ІІІ етап (друга половина 70-х років ХХ ст. – до теперішнього часу) – пошук нових підходів до фундаменталізації фінансової науки,формування нового фінансового світогляду та відродження традицій Української класичної школи державних фінансів;

  • підходи до оцінювання бюджетної безпеки держави. Розроблено методику оцінювання бюджетної безпеки держави на основі сукупності індикаторів її стану, об’єднаних у п’ять груп (загальний стан бюджетної безпеки держави, безпека дохідної частини бюджету, безпека видаткової частини бюджету, боргова безпека, безпека міжбюджетних відносин), їх значень, а також визначення інтегрального індексу бюджетної безпеки держави;

набули подальшого розвитку:

  • обґрунтування шляхів покращення сучасного стану державних фінансів в Україні в контексті використання наукового надбання Української класичної школи державних фінансів;

  • понятійний апарат державних фінансів на основі уточнення теоретичних критеріїв визначення їх місця у фінансовій системі, що дало можливість уточнити дефініцію «податкова система»: у вузькому розумінні - сукупність податків та зборів, що справляються до державного та місцевих бюджетів; у широкому розумінні – сукупність фінансових відносин, регламентованих нормами права, з приводу справляння податків у державі, а також за організаційною структурою –як сукупність органів, на які покладено обов’язки адміністрування податків та контролю за дотриманням податкового законодавства;

  • підходи до визначеннядефініції «державні фінанси», під якими пропонується розуміти, по-перше, за економічною сутністю – грошові відносини, пов’язані з розподілом та перерозподілом частини вартості національного продукту для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій; по-друге, за змістом – сукупність грошових фондів, які створені державою і призначені для фінансування покладених на неї функцій; по-третє, з інституціонального погляду – сукупність фінансових інститутів, які забезпечують розподіл та перерозподіл частини вартості національного продукту для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій;

  • запропоновано розуміння терміна «неоподатковуваний мінімум доходів громадян» у контексті наукового доробку українських учених-фінансистів ХІХ – початку ХХ ст.: як розміру доходу, щопотрібний особі для задоволення її найнеобхідніших фізіологічних та культурних потреб та, відповідно, як розміру доходу, що не підлягає оподаткуванню.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дисертаційного дослідження мають теоретичне і практичне значення. Вони можуть бути використані для подальшого розвитку фінансової науки, а також у процесі реформування і реструктуризації державних фінансів в Україні.

Окремі результати дисертаційного дослідження були використані при визначенні стратегічних засад державної фінансової політики й тактичних підходів до її реалізації, пов’язаних з оптимізацією дохідної частини бюджету (довідка Міністерства фінансів України № 31-08410-07-27/4531 від 23.02.2012 р., довідка Департаменту інформатизації та обліку платників податків Державної податкової служби України № 1788/18-7016 від 28.11.2012 р.) та забезпечення ефективності управління державним боргом (довідка Ради Національного банку України № 10-010/191 від 15.11.2012 р.).

Науково-теоретичні та методологічні положення використано в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні дисциплін «Місцеві фінанси»,«Фінанси», «Фінансова думка України»(довідка від24.11.2012 р.) та в навчальному процесі Білоцерківського інституту економіки та управління ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» при викладанні дисциплін «Фінанси», «Місцеві фінанси», «Актуальні проблеми фінансової думки» (довідка від 30.10.2012 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою роботою, в якій розроблено власні концептуальні підходи до теоретичного осмислення надбанняУкраїнської наукової школи державних фінансів та запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми функціонування державних фінансів України як вихідної та багатоаспектної сфери фінансів. Наукові узагальнення, розробки, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і методологічні положення, результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних і науково-методичних конференціях та семінарах, зокрема:Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпропетровськ, 28–30 травня 2009 р.), XI міжнародна науково-практична конференція «Європейська інтеграція і перспективи розвитку економічного, соціального та інформаційного потенціалу України» (м. Біла Церква, 3–5 грудня2009 р.), ХІІ міжнародна науково-практична конференція «Економічні, соціальні та інформаційні проблеми розбудови державності: теорія, методологія, практика» (м. Біла Церква, 14–16 травня 2010 р.), Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Економіка і управління: проблеми науки та практики» (м. Київ, 3–4 грудня 2012 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 22 наукових працях загальним обсягом 18,25друк. арк., з яких 12 статей у наукових фахових виданнях,2 колективні підручники, 8 публікацій –в інших виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок. Робота містить 33 таблиці на 34 сторінках, 15 рисунків на 15 сторінках, 19 додатків на 31 сторінці. Список використаних джерел складає 224 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено теоретико-методологічну базу, розкрито наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів, наведено інформацію про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади Української наукової школи державних фінансів»розкрито концептуальні підходи до дослідження Української наукової школи державних фінансів, визначені її риси, генеза та еволюція, особливості її формування і розвитку, а також вплив світової фінансової науки на ці процеси.

Дисертант дійшов висновку про існування та функціонування Української наукової школи державних фінансів. Виходячи із сутності дефініції«наукова школа» вінобґрунтував таке її трактування: це спільнота учених, які займаються дослідженням певного напряму науки та об’єднані спільними методологічними підходами до проведення наукових досліджень, результатом їхньоїдіяльності є сукупність пов’язаних між собою думок, теоретичних концепцій і поглядів на пізнання фінансових процесів та явищ.

З’ясовано місце Української наукової школи державних фінансів у економічній науці (рис. 1).

полотно 262

Рис. 1. Українська наукова школа державних фінансів як специфічна форма наукових об’єднань
Дисертантом визначена сукупність ознак, притаманних науковим школам в цілому та Українській науковій школі державних фінансів зокрема:

І. Наявність наукового лідера. Провідним ученим-економістом, фінансистом, якому належить заснування Української школи державних фінансів, був М. Х. Бунге (1823–1895);

ІІ. Прогресивні ідеї наукового лідера мають бути поширені його учнями та послідовниками. До учнів М. Х. Бунге належать: Г. Д. Сидоренко, І. І. Патлаєвський, Д. І. Піхно, І. Т. Тарасов, Г. М. Цехановецький, М. М. Цитович та ін. Ідеї наукової школи зароджувалися в м. Києві (Університеті Св. Володимира і Київському комерційному інституті), учні та послідовники дали можливість поширити їх на території всієї України. Дисертантом проведене групування представників Української наукової школи державних фінансів за осередками та науковими інтересами;

ІІІ. Специфічність методів дослідження. Представниками Української наукової школи державних фінансів сформовано синтезуючий методологічний підхід у дослідженні фінансового господарства держави, який передбачав поєднання історичного, індуктивного, дедуктивного і територіального методів. Для аналізу фінансових явищ українські вчені-фінансисти активно залучали соціологію, психологію, етику та застосовували суб’єктивно-психологічний метод, що передбачає аналіз економічних (фінансових) процесів через схильність, бажання, очікування та інтереси суб’єктівфінансових відносин.

Автором запропоновано власну періодизацію розвитку фінансової науки в Україні, в рамках якої відбувався і розвиток Української наукової школи державних фінансів, визначенопровідних представників, наукові осередки, методологію досліджень та наукову проблематику. Даний підхід дав змогу виділити такі етапи: І (друга половина ХІХ ст. – 20-ті роки ХХ ст.), ІІ (30-ті – середина 70-х років ХХ ст.); ІІІ (друга половина 70-х років ХХ ст. – до теперішнього часу). Дисертант дійшов висновку і довів, що Українську наукову школу державних фінансів на першому етапі її функціонування слід вважати «класичною»: наукові дослідження відповідали рівню світової фінансової науки, в цей час закладеніконцептуальні засадитеорії державних фінансів з акцентуванням уваги на проблематиці державного та місцевого фінансових господарств:бюджет,міжбюджетні відносини, оподаткування, державний кредит.

Українська класична школа державних фінансів (ХІХ – початок ХХ ст.) перебувала на рівні світової економічної науки і розвивалася під її впливом. За результатами проведеного дослідження доведено, що найбільший вплив на формування методологічних засад Української класичної школи державних фінансів мала класична школа політичної економії та німецька фінансова наука, особливо історична школа.На думку автора, особливостями формування Української класичної школи державних фінансівєтакож становлення фінансової науки як самостійної галузі знання, заперечення механічного застосування наукових положень світової економічної науки щодо розвитку державних фінансів,прагнення пошуку раціональних шляхівіадаптування їх до реалій існуючого економічного ладу та національних умов розвитку. У дисертації показано, щопредставники Української класичної школи державних фінансів синтезували ідеї класичної школи щодо розвитку ринкових відносин та забезпечення економічної свободи, але водночас вони вважали за необхідне проведення активної фінансової політики. Особливо важливо, що реалізація такого ринкового лібералізму, на їхню думку, повинна здійснюватися крізь призму національних традицій та звичаїв (інституціональний підхід).

У розділі 2 «Фінансове господарство держави як вихідна домінанта Української класичної школи державних фінансів»здійснено аналіз теоретичних концепцій представників Української класичної школи державних фінансів у сфері бюджету, оподаткування, державного кредиту та боргової політики, обґрунтовано важливість окремих її положень для подальшого розвитку фінансової науки в Україні.

По-перше, автором розкриті основні напрями досліджень у царині бюджету та бюджетних відносин. Розроблення теорії бюджету і окремих аспектів його функціонування пов’язане з такими вченими, як М. М. Алексєєнко, М. Х. Бунге,С. Ю. Вітте, К. Г. Воблий,С. І. Іловайський,П. Л. Кованько,М. І. Мітіліно, І. І. Патлаєвський, М. М. Соболєв,І. Т. Тарасов, Л. М. Яснопольський та інші. Практичний досвід реалізації бюджетних відносин та фундаментальні теоретичні дослідження сприяли розробленню ряду концептуальних позицій стосовно соціально-економічної сутності бюджету, його економічної природи, принципів побудови, особливостей і пріоритетів, його доходів і видатків, бюджетного процесу тощо. Зокрема вони дали змогу розвинути положення про багатоаспектність бюджету, зробити висновок про широкий спектр його можливостей: бюджет – не лише план доходів і видатків держави, а й ефективний інструмент перерозподілу національного продукту, а звідси – регулювання фінансового господарства держави, її економіки і соціальної сфери вцілому.

У роботі доведено, що концептуально вся теоретична конструкція Української класичної школи державних фінансів стосовно публічних фінансів, бюджету базується на вихідній тріаді: «потреби – видатки – доходи». Практична бюджетна робота починається з виявлення потреб суспільства та держави, визначення розміру видатків як сукупності коштів, спрямованих на фінансування цихпотреб та визначення джерел їх фінансування.Дисертант вважає, щостосовноряду вихідних і пріоритетних позицій у цій сфері представники Української класичної школи державних фінансів (М. С. Волобуєв, Є. О. Гловінський, С. І. Іловайський, П. Л. Кованько, М. М. Цитович, М. П. Яснопольський та інші) зробили значний науковий внесок у світову фінансову науку, це стосується,зокрема, засад теорії і практикитериторіального розподілу доходів та видатків, місцевих фінансів. Вони фактично заклали підвалини теорії міжбюджетних відносин на основі досягнення компромісу інтересів держави й органів місцевого самоврядування та їх фінансового забезпечення.

По-друге, здобувачем систематизовано наукові здобутки Української класичної школи державних фінансів у галузі податків та податкової політики.Визначено, що домінантою теоретичного доробку її представників, зокрема М. М. Алексєєнка, С. Ю. Вітте, С. І. Іловайського, А. О. Ісаєва, М. І. Мітіліно, І. І. Патлаєвського, Г. Д. Сидоренка, М. М. Соболєва, І. Т. Тарасова, І. І. Янжула та іншихбуло обґрунтування необхідності оптимізації податкової системичерезурахування інтересів платників податків та визначення як макроекономічних, так і мікроекономічних наслідків фіскальної діяльності держави, посилення прямого оподаткування.На їхню думку, в основу побудови податкової системи необхідно покластинасамперед принцип соціальної справедливості, а вже потімфіскальної достатності. Реалізація цієї ідеї повинна відбуватися черезпрогресивне оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб, застосування системи податкових пільг та неоподатковуваного мінімуму.

Значну увагу вони приділяли одному з найактуальніших і найскладніших питань фіскальної теорії та практики – перекладання податків (М. М. Алексєєнко, М. Х. Бунге, А. О. Ісаєв, Й. Ф. Кулішер, М. І. Мітіліно, В. М. Твердохлєбов та інші), розглядаючи його як форму реагування на надмірний податковий тиск. Здобувач підкреслює, що деякі з їхніх працьбули піонерними для світової фінансової науки. Вони не тільки не втратили своєї актуальності, а навпаки, набули ще більшої ваги для сьогоднішньої української фінансової науки, в якій ця проблематика до останнього часу залишається білою плямою.

По-третє,дисертант дослідив еволюцію теоретичних концепційдержавного кредиту Української класичної школи державних фінансів та визначив, що вони розвивалися у межах світовоїтеорії податкових та позикових (боргових) фінансів. Введення нових податків або підвищення ставок за вже існуючими вважалосянераціональним з фіскальної точки зору в умовах високого податкового тиску, тому переваги у фінансуванні дефіциту бюджету, на думку українських учених-фінансистів, мають надаватися державним борговим операціями.Установлено, що з початку ХХ ст. представники Української класичної школи державних фінансів відмовилися від класичного теоретичного положення про державний борг як надзвичайне явище, а державний кредит як незвичайне джерело покриття дефіциту бюджету та вважали останній невід’ємною частиною державного фінансового господарства, іманентно притаманною йому в нових умовах світового розвитку. Це важливе теоретичне положення відображало зміни і нові тенденції у розвитку економіки і фінансів. Тим самим вони відкинули класичні положення старої фінансової науки про «здорові фінанси» відповідно до нових фінансово-економічних реалій розвитку.

Належного розвитку в цей час в українській фінансовій науці набула теорія місцевого кредиту в контексті посилення фінансової автономії органів місцевого самоврядування. Механізм функціонування державного та місцевого боргів передбачає не лише їх формування, ефективне використання коштів та вчасне, у повному обсязі їх погашення, а й можливість застосування конверсійних операцій, тобто зміну умов державних позик. У цьому зв’язку представниками Української класичної наукової школи державних фінансів були теоретично обґрунтовані і реалізовані конверсійні операції у фінансовій практиці Російської імперії у 1889–1894 рр., це сприяло зниженню середнього відсотка за позиками з 4,37% до 3,95%, проти рівня видатків на обслуговування державного боргу – з 28,26% до 14,4%.
  1   2   3