Головна сторінка

Міністерство екології та природних ресурсів україни департамент геодезії, картографії та кадастру



НазваМіністерство екології та природних ресурсів україни департамент геодезії, картографії та кадастру
Сторінка1/2
Дата конвертації16.03.2016
Розмір0.52 Mb.
ТипДокументи
  1   2
1. /Bolgaria.docМіністерство екології та природних ресурсів україни департамент геодезії, картографії та кадастру

МІНІСТЕРСТВО ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ГЕОДЕЗІЇ, КАРТОГРАФІЇ ТА КАДАСТРУ



ІНСТРУКЦІЯ


з передачі українською мовою

географічних назв і термінів Болгарії


Видання перше


Затверджено наказом

Міністерства екології та природних ресурсів України

від 08.10.2001 р. № 361

Київ - 2001



УДК 528 (06)



ІНСТРУКЦІЯ з передачі українською мовою географічних назв і термінів Болгарії. Вид. 1 - К.: Міністерство екології та природних ресурсів України, 2001.



Інструкція є нормативним документом, що видається з метою упорядкування передачі українською мовою географічних назв і термінів Болгарії в різних наукових, навчальних, довідкових, інформативних і картографічних виданнях тощо.

Інструкція призначена для використання в установах, організаціях та підприємствах, діяльність яких пов’язана із застосуванням географічних назв.

Інструкція розроблена Державним науково-виробничим підприємством “Картографія”.

Уклала О.В.Коваль-Костинська. Редактор В.З.Пономаренко.

Інструкція схвалена і рекомендована до видання Національною радою з географічних назв.
Вводиться в дію з 01.01.2002 р.

© Мінекоресурсів України, 2001

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ



1.1. Ця інструкція визначає основні правила передачі українською мовою болгарських географічних назв.

1.2. Болгарські географічні назви передаються українською мовою згідно з літературною вимовою болгарської мови без урахування діалектних особливостей.

1.3. В інструкції подано короткі відомості про болгарську мову (додаток 1) та список основних географічних термінів та інших слів, які формують топонімію Болгарії (додаток 2).

1.4. Основними джерелами для встановлення автентичного написання болгарських географічних назв мають бути великомасштабні карти і атласи останніх років видання болгарською мовою.

1.5. Окрім картографічних джерел, для встановлення правильного написання географічних назв болгарською мовою повинні використовуватися переписи, довідники населених пунктів, довідники адміністративно-територіального поділу, інші видання подібного плану.
2. ПРАВИЛА ПЕРЕДАЧІ ЛІТЕР ТА БУКВОСПОЛУЧЕНЬ



2.1. Болгарський алфавіт складається з таких знаків: Аа, Бб, Вв, Гг, Дд, Ее, Жж, Зз, Ии, Йй, Кк, Лл, Мм, Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Хх, Цц, Чч, Шш, Щщ, Ъъ, ь, Юю, Яя.

2.2. В основному більшість букв відповідають звукам, окрім таких випадків:

2.2.1. Буква ь (болгарська назва – ер малий) не представляє звука і використовується як знак пом’якшення приголосних перед звуком О в середині слів – сапьор, боксьор та ін. Пом’якшення кінцевих приголосних у болгарській мові втратилось, порівняйте: день і ден, сіль і сол, зять і зет.

2.2.2. Букви Я і Ю після приголосних показують їх м’якість і передають звуки А та У – лято (л’ато), любим (л’убим); на початку слів ці букви передають сполучення звуків А і У з йотом – ябълка (jабълка), юг (jуг); рідко такі сполучення зустрічаються в середині слів - каюта (каjута), рояк (роjак) “рій”. В дієслівних закінченнях 1-ї особи однини та 3-ї особи множини теперішнього часу ряду дієслів першої і другої відміни буква Я передає сполучення йота з голосним ъ – стоя (стоjъ), стоят (стоjът); пея (пеjъ), пеят (пеjът) “співаю, співають”.

2.3. Буква Щ означає сполучення двох звуків Ш і Т – щат (штат), мощ (мошт).

2.4. Буква Ъ являє собою особливий голосний звук. В українській мові при передачі болгарських слів з цим звуком і на письмі, і в розмовній мові використовуємо букву і звук И (крім слів Болгарія, болгарин, болгарський тощо, де традиційно пишемо О).


2.5. Таблиця передачі українською мовою літер та буквосполучень болгарської мови:




з/п

Болгарська
літера або буквосполу-чення

Передача

українською

мовою

Позиція

в слові

Приклади

Приміт-

ки

1

2

3

4

5

6

1.

а

а

у всіх позиціях

Агáтово – Аґатово

Бáбово – Бáбово

Стражица – Стражіца

Стрéлча – Стрéлча
Черна горá – Черна ґора

Искра – Іскра




2.

я

я



Ябланица –Ябланіца

Яворово – Яворово

Язовец – Язовец

Яково – Яково
















Стáрия извор – Стáрія ізвор

Сотиря – Сотіря

Руня – Руня




3.

о

о



Нова Чéрна – Нова Чéрна

Огнен – Оґнен

Одринци – Одрінці

Овчáри – Овчáрі

Огняново – Оґняново

Морянци – Морянці

Извор – Ізвор




1

2

3

4

5

6

4.

е


е

е


є

у всіх позиціях крім після Л та

голосних
після Л та го­лос­них

Езеро – Езеро

Езерче – Езерче

Жерка – Жерка

Желю Войвода –Желю Войвода

Кáмен – Кáмен

Пáвел Бáня – Пáвел Бáня

Рирбен – Рірбен
Левски – Лєвскі

Летница – Лєтніца

Леярово – Лєярово

Сталево – Сталєво

Юлиево – Юлієво

Ясно поле – Ясно полє




5.

и

і

у всіх позиціях

Ивайловград – Івайловґрад

Иглика – Іґліка

Избул – Ізбул

Исперих – Ісперіх

Ихтиман – Іхтіман

Калина – Каліна

Каменарци – Каменарці




6.

у

у



Угледно – Уґлєдно

Углярци – Уґлярці

Узово – Узово

Хубавене – Хубавене




7.


ъ


и



Търново – Тирново

Жълт камък – Жилт камик
Желъд – Желид

Кърджали – Кирджалі

Дългач – Дилґач

Гъсково – Ґисково

Първан – Пирван




8.

ю

ю



Югово – Юґово

Кюстендил – Кюстенділ

Нюшковци – Нюшковці

Люлин – Люлін

Любичево – Любічево




9.

б

б

у всіх позиціях

Балчик – Балчік

Банкя – Банкя




10.

в

в



Варна – Варна

Видин – Відін




11.

г

ґ



Габрово – Ґаброво

Горна Оряховица – Ґорна Оряховіца




12.

д

д



Димитровград – Дімітровґрад




13.

дж

дж



Джебел – Джебел




14.

дз

дз



Дзивгелия – Дзівґелія




15.

ж

ж



Жеравна – Жеравна

Железари – Желєзарі




16.

з

з



Завет – Завет

Земен – Земен




17.

й

й



Ивайловград – Івайловґрад

Йовково – Йовково

Йорданово – Йорданово




18.

к

к



Каварна – Каварна

Казанлък – Казанлик

Клисура – Клісура




19.

л

л



Лом – Лом

Лозница – Лозніца

Лясковец – Лясковец





1

2

3

4

5

6

20.

м

м



Мадан – Мадан

Марица – Маріца

Мизия – Мізія




21.

н

н



Неделино – Неделіно

Никопол – Нікопол

Несебър – Несебир




22.

п

п



Пазарджик – Пазарджік

Панагюрище – Панаґюріште Пловдив – Пловдів




23.

р

р



Радомир – Радомір

Разград – Разґрад

Роман – Роман




24.

с

с



Созопол – Созопол

Самоков – Самоков

Сандански – Санданскі




25.

т

т

у всіх позиціях

Тервел – Тервел

Трявна – Трявна

Тутракан – Тутракан




26.

ф

ф



Филаретово – Філаретово

Флорентин – Флорентін

Фъртуни – Фиртуні




27.

х

х



Хасково – Хасково

Харманли – Харманлі

Хисаря – Хісаря




28.

ц

ц



Цар Асен – Цар Асен

Цветино – Цветіно

Церово – Церово




29.

ч

ч



Чепеларе – Чепеларе

Чипровци – Чіпровці

Чирпан – Чірпан




30.

ш

ш



Шабла – Шабла

Шипка – Шіпка

Шумен – Шумен




31.

щ

шт



Шерна – Штерна

Щит – Штіт

Щърково – Штирково




32.

ь

ь

лише в середи­ні слова

Черньово – Черньово

Черньовци – Черньовці

Нейкьовец – Нейкьовец




33.

-ски

-ський




Пловдивски – Пловдівський

Софийски – Софійський

Видински – Відінський

у прик­мет­никових фор­мах від геогра-фічних назв

34.

-шки

-цький




Пернишки – Перніцький

Пазарджишки – Пазарджіцький

35.

-щки

-цький




Търговищки – Тирговіцький


3. ПЕРЕДАЧА ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ
3.1. Географічні терміни, які супроводжують фізико-географічні об’єкти, в болгарській мові можуть стояти як перед назвою, так і після неї:

Слънчев бряг – Слинчев бряґ

Еминска планина – Емінські гори

Хасковско възвишение – Хасковська височина

нос Калиакра – мис Каліакра

река Марица – річка Маріца

3.2. При передачі українською мовою болгарські географічні терміни, які збігаються з відповідними українськими термінами коренем і (або) значенням, перекладаються :

Самоковско поле – Самоковська рівнина

Рабишката пещера – Рабіцька печера

езерото Сребърна – озеро Сребирна

Рило-Родопският масив – Ріло-Родопський масив

Старопланинска верига – Старопланінське пасмо (гір)

Горнотракийската низина – Ґорнотракійська низовина

язовир Искър – водосховище Іскир

3.3. Перекладаються українською мовою прикметники среден-, висок-, коли вони є частиною складеної назви фізико-географічного об’єкту (низовина, пасмо, височина, рівнина тощо):

Средногорската област – Середньогірська область

Високопланинско пасище – Високогірне пасовисько

При цьому в прикметниках на -ски, -ска, -ско, -шки, -щки суфікси та закінчення змінюються суфіксами та закінченнями українських прикметників повної форми, тобто: -ски передається як -ський

-ска “ -ська

-ско “ -ське

-шки “ -цький

-щки “ -цький
Пловдивски окръг – Пловдівський округ

Драгоманското езеро – Драґоманське озеро

Варненската падина – Варненська западина

Пернишки окръг – Перніцький округ

Търговищки окръг – Тирґовіцький округ
4. ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКОВИХ ФОРМ
ВІД ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ



4.1. У болгарській мові в прикметниках, утворених від географічних назв, приголосні основи на з, с, ж, ч, ш перед суфіксом -ск (и) зберігаються (при цьому звук с із суфікса випадає).

4.2. В українській мові при творенні прикметників за допомогою суфікса -ський від географічних назв, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються фонетичні зміни, які не характерні для болгарської мови.
Прикметникові форми від болгарських Прикметникові форми від болгарських

географічних назв за правилами болгар- географічних назв за правилами

ського правопису українського правопису
Г, ж, з + -ск (и) Ґ, ж, з + -ськ (ий)
-жки, -ки, -зки -зький, -дзький

Беглеж – Беглежки Беґлєж – Беґлєзький

Мъглиж – Мъглижки Миґліж – Миґлізький

Разлог – Разложки Разлоґ – Разлозький

Омуртаг – Омуртажки Омуртаґ – Омуртазький

Прелез – Прелезки Прелєз – Прелєзький
Т + -ск (и) – -тск (и) Т + -ськ (ий) – -тськ (ий)

Карнобат – Карнобатски Карнобат – Карнобатський

Сопот – Сопотски Сопот – Сопотський

Папрат – Папратски Папрат – Папратський
К, ц, ч + -ск (и) К, ц, ч + -ськ (ий) – -цьк (ий)
-шк, -чки, -цки

Перник – Пернишки Пернік – Перніцький

Казанлък – Казанлъшки Казанлик – Казанлицький

Батак – Баташки Батак – Батацький

Лясковец – Лясковски Лясковец – Лясковецький

Костенец – Костенецки Костенец – Костенецький

Петрич – Петрички Пéтріч – Пéтріцький

Ловеч – Ловешки Ловеч – Ловецький
С, х, ш + -ск (и) – -ски, -шки С, х, ш + -ськ (ий) – -ськ (ий)

Влас – Власки Влас – Власький

Ламбух – Ламбушки Ламбух – Ламбуський

Голеш – Голешки Ґолеш – Ґолеський

Караш – Карашки Караш – Караський
5. НАПИСАННЯ СКЛАДЕНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ
5.1. Назви, які складаються з двох чи декількох слів, пишуться окремо.

5.2. Слова, які входять до складу топоніма, можуть писатися і з великої літери, і з малої:

Средния Предбалкан – Середній Предбалкан

Превалска Огоста – Превалська Оґоста

Дунавската равнина – Дунайська рівнина

Ведернишки рид – Ведерніцьке узгір’я
5.3. Через дефіс пишуться топоніми, які складаються з іменника і наступного прикметника. В основ­но­му це назви гірських районів, великих географічних областей:

Рило-Родопският масив – Ріло-Родопський масив

Осоговско-Беласишката планинска редица – Осоґово-Беласіцький гірський хребет (гряда)

Бургаско-Странджански руден район – Бурґасько-Странджицький рудний район

Троянско-Калоферския дял – Троянсько-Калоферська частина

Бука-Преслапска седловина – Бука-Преслапська сідловина
Примітка: складні назви населених пунктів у болгарській мові пишуться окремо, проте прикмет­ни­ки утворені від них – разом:

Велико Търново – Великотърновски укр. Велікотирновський

Стара Загора – Старозагорски Старозаґорський

Бобов Дол – Бобовдолски Бобовдольский

Гоце Делчев – Гоцеделчевски Ґоцеделчевський
Поряд із цими існують і складні іменники – назви населених пунктів, які пишуться разом:

Асеновград – Асеновґрад

Белоградчик – Белоґрадчік

Димитровград – Дімітровґрад

Рудозем – Рудозем

Староселец – Староселец


Додаток 1

КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО МОВУ
Болгарська мова належить до південнослов’янської підгрупи слов’янської групи індоєвропейської мовної родини.
Таблиця голосних*


Підйом

Ряд

Передній

Середній

Задній

Верхній

И




У

Середній

Е

ъ

О

Нижній




А




Неогублені Огублені
Голосні А, И, Е, У вимовляються так само як і відповідні голосні в українській мові: А – А, И – І,
У – У, Е – Е (лише в позиції після приголосної Л пом’якшується, наприклад зеле – зелє (капуста).

Голосна О під наголосом вимовляється як і українське О, але в ненаголошеній позиції стає більш закритою і огубленою, схожою на У.

Голосна Ъ – специфічна фонема болгарської мови, вона вимовляється як щось середнє між звуками А, Е, И в українській мові. Зараз уже усталилася норма передачі на письмі цього звуку через українське И :

Търново – Тирново, Търговище – Тирґовіште, Искър – Іскир.
Таблиця приголосних

За місцем утворення
За способом утворення

Губні

Передньоязичні

Середньо-

язичні

Задньо-

язичні

зубні

піднебінні

Вибухові

б б’

п п’

д д’

т т’




ґ ґ’

к к’

Щілинні


в в’

ф ф’

з з’ ж

с с’ ш

j


х х’

Африкати




(дз) (дз’) дж

ц ц ч







Носові
Бокові

Тремтячі

м м’

н н’

л л’

р р’








Система приголосних звуків у сучасній болгарській мові представлена 39 звуками. Існує про­тистав­лен­ня за дзвінкістю /глухістю – б/п, в/ф, ґ/к, д/т, ж/ш, з/с, жд/ч, дз/ц. Звуки j, л, м, р, н – завжди дзвінкі, не мають протиставлень, звук х – глухий. Приголосні протиставляються також за м’якістю /твердістю. Звуки ж, ч, ш, дж – завжди тверді, j – завжди м’який. Решта приголосних можуть бути м’якими лише перед голос­ни­ми а, о, у, ъ. У цих випадках м’якість приголосних графічно передається за допомогою букв я та ю, а також через сполучення ьо – вяра (в’ара), място (м’асто), бюро (б’уро), синьо (сін’о), седят (сед’ат).

В середині слів і в кінці дзвінкі приголосні оглушаються. Оглушення дзвінких в середині слова відбувається на базі регресивної асиміляції – фурашка замість фуражка, слатко замість сладко, хляп замість хляб, грат замість град. Глухі приголосні стають дзвінкими в позиції перед дзвінкими: збор замість сбор, зговор замість сговор.

В болгарській мові, так як і в українській, у запозичених словах з подвоєними приголосними под­воєн­ня відсутнє (на відміну від російської мови): масаж, барикада, ефект, акордеон…. У тих випадках, коли наявний збіг кореневої морфеми з афіксами спостерігається подвоєння приголосних: конник, военно­слу­жащ, смелостта, бодростта (“та” – морфема означальності для іменників ж.р.).

Більшість приголосних болгарської мови мало чим відрізняються від аналогічних українських приголосних, проте існують деякі особливості.

Приголосний Ф в українській мові співвідносний повністю з болгарським Ф у таких словах, як фабрика, факультет, факт, але в запозиченнях із грецької мови, там, де в українській буде Ф, у болгарській мові регулярно відмічається Т – Голгота, Атина, Атон, Тома, Тимотей, патос, мит, митология, маратонец.

Приголосний Г у болгарській мові у словах типу град, група, гибел, гости та ін. вимовляється як український Ґ, але в запозиченнях, там, де в українській Г, у болгарській буде Х – хипопотам, томахавк, хонорар, Техеран, хиена та ін.

Приголосний С і в українській і в болгарській мові однаковий за артикуляцією, але в деяких запозиченнях, там, де в українській мові С, в болгарській маємо З - козметика, кондензатор, екскурзия, атлаз; рідше зустрічаються Ц та Ш – еманципация, ваканция, цвекло, акцелератор, Хирошима, Цушима, шмалта, фальшификатор.

Приголосний Щ – специфічний звук в болгарській мові, це сполучення двох звуків Ш і Т: щастие (штастие) – щастя, щит (штит) – щит, нощ (ношт) – ніч, свещ (свешт) – свіча.

Африкати ДЖ і ДЗ зустрічаються на початку слова і у суфіксах найчастіше в турецьких запозиченнях: джоб – кишеня, джудже – карлик, дзипам – хвицатися, дзвиска – однолітня вівця.

Однією з найважливіших особливостей болгарського консонантизму є ствердіння, яке проявляється особливо яскраво в кінці слів і яке торкнулося деяким чином граматики (перехід ряду іменників до чоловічого роду): княз, кост, ден, гибел, цар, пън, сол, нежност, учител тощо. Частково цей процес торкнувся і приголосних в середині слова – борба, палто, пулс, хазаин, валута, карбуратор.

Особливістю болгарського консонантизму є також втрата йотації (коняк, обект, интервю, Севиля тощо), або перехід Й в И (крупие, пиеса, досие, маниак, премиера та ін). Початковий Й зник у більшості випадків перед Е – език, евангелие, европеец, зберігшись лише перед а та у – юг, юдол, юноша, явно, яйце ябълка та ін.

Старослов’янські сполучення оро/оло, ере/еле в сучасній болгарській мові звучать як ра/ла і ре – глас, клас, злато, блато, мраз, праха, брада, сребро, бреме, бреза.

В болгарській мові, як і в українській, вільний наголос, тобто в багатоскладових словах наголос може падати на будь-який склад – мислене, рисуване, механизáтор, авиáтор, господáр.




* Таблиця подана за книгою В.Ю.Норман “Болгарский язык”, Минск, 1980, стор. 23, 29.

Додаток 2
  1   2