Головна сторінка

Кодексу України До розділу І «Загальні положення» у пункті 1 статті 1 слова " компетенцію контролюючих органів І повноваження їх посадових осіб "



НазваКодексу України До розділу І «Загальні положення» у пункті 1 статті 1 слова " компетенцію контролюючих органів І повноваження їх посадових осіб "
Сторінка3/7
Дата конвертації12.09.2017
Розмір1.56 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7
1. /zmin1.docКодексу України До розділу І «Загальні положення» у пункті 1 статті 1 слова " компетенцію контролюючих органів І повноваження їх посадових осіб "

До розділу ІІІ “Податок на прибуток підприємств”:




пункти 4.1 – 4.4 статті 4 викласти в редакції:


“4.1. Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 6, на підставі документів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 4.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 4.5 цієї статті;

за винятком доходів, визначених у пункті 4.3 цієї статті та у статті 5 цього розділу.

4.2. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення обліку і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

4.3. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

4.4. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації отримана в будь-якій формі у тому числі при зменшенні зобов’язань та включає:

4.4.1) дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг; особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

4.4.2) дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, у тому числі за: кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 22.1.3 пункту 22.1 статті 22 цього розділу;

д) суми коштів страхового резерву, використані не за призначенням, надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 30.2 – 30.3 статті 30 цього розділу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 30.4 статті 30 цього розділу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу);

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, передбачені цим розділом ”..”;
підпункт 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 викласти в редакції:

“4.5.3 доходи за операціями в іноземній валюті, у тому числі дохід від курсової різниці, торгівлі цінними паперами та деривативами, здійснення банківських операцій та інших операцій з надання фінансових послуг, визначені з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.”;
пункт 6.1 статті 6 викласти в редакції:

“6.1. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог діючого законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.”;

пункт 6.6 статті 6 викласти в редакції:

„6.6. У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням автоматів з продажу товарів (послуг) чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких автоматів або подібного обладнання грошової виручки.”
пункт 6.7 статті 6 викласти в редакції:

“6.7. У разі коли торгівля товарами, виконання робіт, надання послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків, датою отримання доходу вважається дата оформлення відповідного рахунка (розрахункового документа).”;
пункт 6.9 статті 6 викласти в редакції:

“6.9. Датою отримання доходів кредитора від проведення кредитно–депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних), визначена згідно із правилами бухгалтерського обліку.”;
Пункт 6.12 статті 6 викласти в такій редакції:

„6.12. Датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об’єктами інтелектуальної власності є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.”
Пункт 6.15 статті 6 доповнити словами: „та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення"”;

У пункті 6.16 статті 6 слова «страхування життя» доповнити словами: «та іншими договорами страхування, укладеними на строк більше одного року, договорами страхування, укладеними відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення"
Підпункт 7.1 статті 7. викласти в редакції:

,, 7.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 7.4, 7.6 – 7.9 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 7.5, 7.10, 7.12 цієї статті, пунктом 9.1 статті 9 і статтею 10 цього розділу;

крім витрат, визначених у пунктах 7.3 цієї статті та у статті 8 цього розділу.

7.1.1. Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 7.2, 7.11 цієї статті, пунктів 9.2–9.5 статті 9, статей 11 і 12 та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями (в тому числі – за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами власного боргу;

б) комісійні витрати, у тому числі за: кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, довірче управління;

в) збиток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від’ємне значення курсових різниць відповідно до підпункту 22.1.3 пункту 22.1 статті 22 цього розділу;

г) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 30 цього розділу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому статтею 30 цього розділу;

е) витрати з придбання права вимоги боргу третьої особи (факторингу); 

є) витрати, пов’язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, передбачені цим розділом;”
підпункт 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 викласти у такій редакції:
“7.5.2 датою збільшення витрат платника податку–дебітора від здіснення кредитно–депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.”;

в абзаці а) підпункту 7.10.1 пункту 7.10 статті 7 слово «дільницями» доповнити словами: «відповідно до законодавства».
Абзац третій підпункту в) підпункту 7.10.4 пункту 7.10. статті 7 виключити;
абзац а) підпункту 7.10.6 пункту 7.10. статті 7 викласти в редакції:

“а) суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 27 цього Розділу у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;”;
підпункт 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 викласти в редакції:

“9.1.2) витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних із основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку;

До складу витрат включаються нарахування роялті на користь нерезидента або юридичної особи, які відповідно до статті 23 цього розділу звільнені від сплати цього податку чи сплачують цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена у пункті 20.1 статті 20 цього розділу; особи, що сплачує податок у складі інших податків у розмірі, що не перевищує 3 відсотки оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік;”;
абзац шостий підпункту 13.1 статті 13викласти в такій редакції:

“сума переоцінки та зменшення / відновлення корисності основних засобів, проведена відповідно до правил бухгалтерського обліку.”
Абзац четвертий пункту 13.2 статті 13 виключити.
Підпункт 14.1 статті 14 та слова в таблиці викласти в такій редакції:
“14.1. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і максимально допустимих строків їх амортизації.”



Групи

Максимально допустимі строки амортизації, років


Підпункт 14.1 доповнити пунктами 14.1.1, 14.1.2, 14.1.3, наступного змісту
“14.1.1. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше ніж встановлено в пункті 14.1, і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

14.1.2. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

14.1.3. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути більшим ніж це визначено у пункті 14.1.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів визначених пунктом 14.1 провадиться до досягнення балансової вартості кожного об’єкту відповідної групи нульового значення.”
Підпункт 14.2 викласти в наступній редакції
“14.2. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

14.2.1. Амортизація об'єктів, груп 9 -15 визначених у підпункті 14.1 цієї статті, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 14.2 цієї статті. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

14.2.2. Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику для нарахування амортизації з метою складання фінансової звітності.

14.2.3. Метод амортизації об'єкта основних засобів може переглядатися у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання та має відповідати змінам методу в обліковій політиці. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Після проведення переоцінки об’єкта основних засобів або визнання відновлення його корисності, що призводять до збільшення балансової вартості об’єкта, підприємство не може використовувати прискорені методи нарахування амортизації.”
абзац другий пункту 15.1 статті 15 викласти в такій редакції:

“Переоцінка об’єкта основних засобів або визнання відновлення його корисності, що призводять до збільшення балансової вартості об’єкта, може проводитись до досягнення ним балансової вартості на звітну дату в розмірі не менше ніж 10% від його первісної вартості на момент взяття на баланс.

При цьому, дооцінка балансової вартості основних засобів не може перевищувати суму його попередніх уцінок з моменту введення в експлуатацію такого основного засобу.”;
У пункті 15.3 статті 15 слова “встановлених строків корисного використання щодо” виключити.;

абзац четвертий пункту 15.6 статті 15 викласти в редакції:

“Для визначення суми амортизації об’єктів нематеріальних активів групи 4 може застосовуватися метод прискореного зменшення залишкової вартості, визначений абзацом 3) пункту 14.2 статті 14.”;
пункт 15.16 статті 15 викласти в редакції:

“15.16. Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об’єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю невиробничих основних засобів включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.”;
Пункт 15.25 статті 15 виключити.
Підпункти 16.1 та 16.2 статті 16 викласти в редакції:
“16.1. Платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об’єкта власності. Витрати, пов’язані з таким придбанням, не підлягають включенню до витрат за звітний податковий період та не підлягають амортизації.

Якщо в майбутньому такий окремий об’єкт власності продається, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов’язаних із купівлею такого окремого об’єкта власності, які збільшені на коефіцієнт індексації, визначений у пункті 15.25 статті 15 цього розділу. У разі коли витрати (з урахуванням зазначеної індексації), понесені у зв’язку з придбанням такого об’єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об’єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

16.2. У разі продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою оціночної вартості такої землі, визначеної згідно з установленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу. У разі коли витрати перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об’єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.”
Пункт 20.1 статті 20 викласти в такій редакції:

„ 20.1) Основна ставка податку становить 20 відсотків (з 01.01.2011 р. застосовується ставка - 25 відсотків; з 01.01.2012 р. застосовується ставка - 24 відсотків; з 01.01.2013р. застосовується ставка - 22 відсотків; з 01.01.2014р. застосовується ставка – 20 відсотків)”

Пункт 20.2 статті 20 викласти в такій редакції:

„20.2) за ставкою 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 26.1 статті 26 цього розділу”
Підпункт 21.4 статті 21 викласти в редакції:

“21.4. Платник податку веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, а також бухгалтерський облік доходів і витрат.

Банки забезпечують облік тимчасових та постійних податкових різниць з 2012 року за методикою, затвердженою Національним банком України.”;

У абзаці першому підпункту 21.6.1 після слів ” який має у своєму складі відокремлені підрозділи,” доповнити словами „, які є звітними сегментами та мають окремий баланс ”.
У абзаці першому підпункту 21.6.2 після слів ”прибутку відокремленого підрозділу,” доповнити словами „, який є звітним сегментом та має окремий баланс,”.
У абзаці другому підпункту 21.6.3 після слів „ здійснених юридичною особою ” доповнити словами „(головного підприємства) ”
пункт 21.6 доповнити підпунктом 21.6.7 такого змісту

„21.6.7 Платник податку, який має відокремлені підрозділи, які не підпадають під критерії визначені для звітного сегменту та не мають окремого балансу, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, у загальній сумі витрат цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту. 

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходиться такі відокремлені підрозділи.”
Пункт 22.1 статті 22 викласти у такій редакції:

„22.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 22.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Отриманий в іноземній валюті аванс, або попередня оплата, не включається до доходу звітного періоду.

22.1.2. Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату на дату визнання таких витрат згідно з цим розділом, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Здійснена в іноземній валюті попередня оплата не включається до витрат звітного періоду.

22.1.3. Визначення курсових різниць від перерахунку заборгованості, вираженої в іноземній валюті, та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується в складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

22.1.4. У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти або металів.

22.1.5. Правила податкового обліку операцій купівлі/продажу іноземної валют та банківських металів регламентуються підпунктом 22.1.6 цього пункту.

22.1.6. Облік операцій з продажу або купівлі іноземної валюти, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів банків, ведеться окремо від обліку операцій з продажу або купівлі іноземної валюти, здійснюваних за рішенням банку за рахунок інших (власних) джерел.

При проведенні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до доходів банку включаються суми комісійних, брокерських та інших подібних видів винагород, отриманих (нарахованої) банком у зв’язку з проведенням таких операцій протягом звітного періоду, а до витрат - витрати банку, понесені (нараховані) у зв’язку з проведенням таких операцій протягом звітного періоду.

Доходи або витрати від здійснення операцій з продажу або купівлі валюти та банківських металів, за рішенням банку визначаються банками за правилами бухгалтерського обліку, встановленими Національнім банком України.

22.1.7. Іноземна валюта, отримана платником податку на окремий спеціальний рахунок у банку у вигляді гуманітарної або міжнародної технічної допомоги за міжнародними договорами з іншими державами, або з міжнародними фінансовими установами, або з міжнародними організаціями чи з фінансовими установами іноземних держав, що набрали чинності в установленому законодавством України порядку, не враховується під час проведення перерахунків у національну валюту в цілях оподаткування.”
Підпункт 22.3.5 пункту 22.3 статті 22 доповнити новими абзацами такого змісту:

“ а) фізичним особам;”;
Абзац другий підпункту 22.3.7 пункту 22.3 статті 22 викласти в такій редакції:

„При цьому така виплата не підлягає оподаткуванню як дивіденди згідно з нормами розділу IV цього Кодексу.”
У абзаці третьому підпункту 22.4.1 пункту 22.4 статті 22 слова „коштів у депозит (вклад)” замінити словами „основної суми депозиту (вкладу)”.
У абзаці другому підпункту 22.4.2 пункту 22.4 статті 22 слова „ наданням кредиту” замінити словами „ наданням основної суми кредиту”.

У абзаці третьому підпункту 22.4.2 пункту 22.4 статті 22 слова „ суми депозитів (вкладів)” замінити словами „ суми депозиту (вкладу)”.

Пункт 22.5 викласти в такій редакції:

„22.5. Оподаткування операцій факторингу.

З метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій факторингу.

При першому відступлені боргу витрати, понесені платником податку–першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, а до складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку–першим кредитором від такого відступлення, а також сума будь–якої його заборгованості, яка погашається, та/або сума будь–якої заборгованості другого кредитора, яка виникає у зв’язку з таким відступленням.

Під час наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи доходи (витрати)визначаються у такому порядку:

якщо доходи, отримані платником податку–фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку–фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку–фактору;

якщо витрати, понесені платником податку–фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку–фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, отримані збитки не включаються до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій факторингу.”
Абзац четвертий пункту 22.7 статті 22 викласти в такій редакції:

„ передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 15 цього розділу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до вартості відповідної групи основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів в частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення. У разі, коли вартість об’єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, орган державної податкової служби має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;”

Пункт 22.7 доповнити абзацами такого змісту:

„ передання житлового фонду у фінансовий лізинг здійснюється за правилами цього підпункту;

перехід права власності на об’єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов'язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов'язань орендодавця, орендаря та нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об’єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна).”.
Статтю 24 викласти в такій редакції:

„ Стаття 24. Податкові канікули

24.1 З метою залучення інвестицій в оновлення основних засобів, створення додаткових робочих місць, збільшення обсягів виробництва продукції, робіт, послуг, для новоутворених суб’єктів господарювання – юридичних осіб до 1 січня 2016 року запроваджуються податкові канікули шляхом застосування понижуючого коефіцієнту до ставки оподаткування.

Під новоутвореними суб’єктами господарювання розуміються суб’єкти господарювання, державна реєстрація яких відбулась після набрання чинності цим Кодексом, розмір інвестицій в які перевищує 5 млн.грн. та які спрямовують отриманий прибуток у розвиток або модернізацію виробництва.

Не вважаються новоутвореними суб'єкти господарювання, які утворені шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації, зміни розміру та структури статутного фонду, складу учасників (засновників), інших змін, що вносяться до державного реєстру і підлягають державній реєстрації, у тому числі з метою приведення статутних документів у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства".

24.2 Порядок надання податкових канікул встановлюється Кабінетом Міністрів України.

24.3 Дія податкових канікул не поширюється:

на суб’єктів господарювання, які будуть здійснювати види діяльності, що оподатковуються збором за провадження деяких видів підприємницької діяльності, визначеним статтею 3 розділу ХІІ цього Кодексу;

на суб’єктів господарювання, які будуть здійснювати діяльність по виробництву, експорту, імпорту і торгівлі підакцизної продукції;

на суб‘єктів господарювання, засновниками яких є пов‘язані особи діючих суб’єктів господарювання;

на суб’єктів господарювання, засновниками яких є особи, які в будь-який період протягом за останні два роки до реєстрації такого суб’єкта були пов’язаними особами ліквідованих суб‘єктів господарювання.

24.4 Під час податкових канікул новоутворений суб‘єкт господарювання застосовує понижуючий коефіцієнт шляхом множення на нього ставки оподаткування, визначеної пунктом 20.1 статті 20 цього розділу:


Податковий (звітний) рік, з моменту реєстрації

Коефіцієнт

1

0

2

0

3

0,25

4

0,50

5

0,75

24.5 Вивільнені за рахунок застосування податкових канікул кошти спрямовуються на капітальні вкладення у розвиток або модернізацію виробництва

24.6 У разі порушення вимог щодо цільового використання коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з податку на прибуток за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до розділу ІІ цього Кодексу.”
Статтю 26 викласти в такій редакції:

„Стаття 26 „Особливості оподаткування страховика”

26.1 Об’єктом оподаткування від провадження страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення є прибуток від страхової діяльності, визначений відповідно до цього пункту, який оподатковується за ставкою, встановленою в пункті 20.2) статті 20 цього розділу, в разі виконання вимог до укладення таких договорів, визначених абзацом четвертим цього підпункту.

У разі порушення вимог договору довгострокового страхування життя, встановлених підпунктом 16.1.22 пункту 16.1 статті 16 розділу І цього Кодексу, або договору недержавного пенсійного забезпечення, укладеного відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, в тому числі їх дострокового розірвання, прибуток, отриманий страховиком за такими договорами, оподатковуються за ставкою та за правилами, встановленими пунктом 26.2 цієї статті, в податковому періоді, в якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов’язання з податку страховика, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, коли б він не користувався нормою, встановленою пунктом 26.1 цієї статті, обчислених до суми такого податкового зобов’язання та розрахованих за кожен день недоплати, закінчуючи днем включення доходів у вигляді страхових внесків до доходів страховика.

Якщо договір довгострокового страхування життя чи з недержавного пенсійного забезпечення розривається з будь–яких причин до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, то платник податку, який збільшив витрати згідно з нормами пункту 11.2 статті 11 цього розділу, зобов’язаний включити до складу своїх доходів за відповідний звітний період суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням штрафу у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення у страхувальника податкового зобов’язання з податку, що виникає внаслідок такого збільшення доходів, обчислених з урахуванням суми такого податкового зобов’язання, що розраховується з початку податкового періоду, наступного за періодом, в якому такий платник податку вперше збільшив витрати на суму таких страхових платежів у межах такого договору, до дня подання податкової декларації за наслідками податкового періоду, на який припадає факт такого дострокового розірвання або порушення таких інших вимог. При цьому викупна сума або її частина, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу доходів такого платника податку.

26.2. До доходів страховика, крім доходів, передбачених статтями 4, 5 даного розділу, які визначаються з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею, належать також доходи від страхової діяльності.

Для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахованих протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді:

страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за кожним з видів страхування за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування;

суми зменшення страхових резервів, які сформовані в попередні звітні періоди з урахуванням зміни частки перестраховиків в страхових резервах, за видами страхування іншими, ніж страхування життя, сформованих відповідно до закону;

інвестиційний дохід, отриманий страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя;

суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування;

частки від страхових внесків, страхових премій та страхових виплат, нарахованих перестраховиками за договорами перестрахування;

доходи від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки;

нараховані відсотки на депоновані премії по ризикам, прийнятим в перестрахування;

сума санкцій за невиконання умов договору страхування визнана боржником добровільно або за рішенням суду;

суми винагород, нараховані страховиком за надання послуг сюрвейера (огляд майна, яке приймається на страхування та надання висновку про оцінку страхового ризику), аварійного комісару (визначення причин, характеру та розмірів збитку під час страхового випадку), страхового брокера та агента;

інші доходи отримані страховиком.

До витрат страховика, крім витрат, передбачених статтями 7, 8 даного розділу, належать також витрати, понесені при здійсненні страхової діяльності, передбачені даним пунктом.

До витрат страховика в цілях даного пункту відносять наступні витрати, понесені при здійсненні страхової діяльності, у тому числі (але не виключно) у вигляді:

суми відрахувань в страхові резерви (з урахуванням зміни частки перестраховиків в страхових резервах) за видами страхування іншими, ніж страхування життя, сформованих відповідно до закону;

нараховані суми страхових виплат, (страхових відшкодувань), за страховими випадками, настання яких підтверджено відповідними документами в порядку, встановленому чинним законодавством, за договорами страхування, співстрахування та перестрахування. В цілях даного підпункту до страхових виплат належать виплати ануїтетів, пенсій, рент та інші виплати, передбачені умовами договору страхування;

аквізаційні витрати в розмірі, що не перевищують 20 відсотків суми валових внесків за звітний період;

витрати на оплату праці та внески на соціальні заходи в частині проведеної працівниками роботи з виконання (супроводження) договорів страхування та перестрахування, оцінки ризику та збитків, завданих об’єктам страхування, розроблення умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків;

витрати на винагороди страховому агенту, перестраховому брокеру та іншим страховикам за надані послуги з виконання (супроводження) договорів страхування та перестрахування;

суми винагороди та тантьєми, за договорами перестрахування, співстрахування;

нараховані відсотки на депоновані премії по ризикам, переданим на перестрахування;

повернення частини страхової премії (платежу), а також викупних сум за договорами страхування, співстрахування, перестрахування у випадках передбачених законодавством та/(або) умовами договору;

витрати на оплату за видачу ліцензій на ведення страхової діяльності;

витрати на оплату послуг фізичним та юридичним особам за надані послуги, пов’язані зі страховою діяльністю, в тому числі:

витрат на оформлення та надання довідок, висновків, статистичних даних лікувально-профілактичних закладів, органів МВС, МНС тощо;

оплату послуг асистансу;

витрати на оплату послуг, пов’язаних з розробленням умов, правил страхування;

послуги актуаріїв;

медичне обслуговування при укладені договору страхування життя, здоров’я, якщо оплата такого медичного обстеження, відповідно до договору страхування, здійснюється страховиком;

детективні послуги юридичних та фізичних осіб, які мають відповідні дозволи на здійснення такої діяльності, пов’язані з встановленням обґрунтування страхових виплат;

витрати на виготовлення страхових свідоцтв (полісів), бланків суворої звітності, квитанцій та іншої подібної страхової документації;

послуги спеціалістів (в тому числі експертів, сюрвейерів, експертних установ, аварійних комісарів, юристів, яких залучають для оцінки ризику, визначення страхової вартості майна та розміру страхової виплати, оцінки наслідків страхових випадків, урегулювання страхових випадків;

витрати на оплату послуг організацій та установ за тендерну документацію, якщо такий тендер відкритий для вибору страховика;

витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно

послуг у сфері страхування, що надаються страховиком;

витрати в частині, що стосується страхової діяльності, на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, у тому числі безоплатне надання послуг у сфері страхування з рекламними цілями, але не більше 2 відсотків оподатковуваного прибутку від страхової діяльності за попередній звітний податковий рік.

інші витрати, пов’язані зі страховою діяльністю.

Для цілей цієї статті страхові резерви розраховуються згідно з методикою формування резервів із страхування життя та правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затвердженими спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг за погодженням з Міністерством фінансів України”.
1   2   3   4   5   6   7