Головна сторінка

Кодексу України До розділу І «Загальні положення» у пункті 1 статті 1 слова " компетенцію контролюючих органів І повноваження їх посадових осіб "



НазваКодексу України До розділу І «Загальні положення» у пункті 1 статті 1 слова " компетенцію контролюючих органів І повноваження їх посадових осіб "
Сторінка5/7
Дата конвертації12.09.2017
Розмір1.56 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7
1. /zmin1.docКодексу України До розділу І «Загальні положення» у пункті 1 статті 1 слова " компетенцію контролюючих органів І повноваження їх посадових осіб "

До розділу XIX "Прикінцеві та перехідні положення"
У пункті 8:
У абзаці третьому підпункту 3) слова "на здійснення доплат на одну корову, наявну на 1 січня відповідного року, на підставі довідок, виданих сільськими, селищними, міськими чи районними у містах радами, - для фізичних осіб та копії звіту про стан тваринництва (форма № 24 (річна) стосовно наявності корів, засвідчену органами державної статистики, - для юридичних осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України" замінити на слова "її у такій пропорції: 70 відсотків - на здійснення доплат на одну корову, наявну на 1 січня відповідного року, 30 відсотків - на фінансування на зворотній основі будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів.";
У підпункті 8) після слів "для виготовлення книжкової продукції" доповнити словами "учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва";
У підпункті 9) після слів " з поставки цих товарів" доповнити словом " переробникам";
доповнити підпунктом 12) наступного змісту:

"12) На період до 2015 року за нульовою ставкою оподатковується постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому законодавством."
доповнити підпунктом 13 наступного змісту:

"13) До 1 вересня 2012 року податок на додану вартість не справляється під час увезення на митну територію України предметів під митним режимом імпорту (реімпорту), які звільняються від оподаткування ввізним митом згідно з нормами пункту "щ-2" статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

При порушенні цільового використання таких предметів, або при їх відчуженні на митній території України за будь-яку компенсацію, застосовуються норми розділу ІІ цього Кодексу."
доповнити підпунктом 14 наступного змісту:

"14) Установити, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли:

З 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року включно ставка податку становить 19 відсотків;

з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно – 18 відсотків;

з 1 січня 2014 року включно – 17 відсотків."
Доповнити розділ пунктом 46) такого змісту:

"46) У законі України "Про Єдиний митний тариф"

абзац перший пункт "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №19, ст. 259 зі змінами) після слів "товари, які не виробляються в Україні" доповнити словами ", крім товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 4704 21 00 00 та 4707 90 10 00,"
До розділу VI "Акцизний податок"
Пункті 1.17 статті 1 викласти у наступній редакції "пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який зазначеийі у товарниій позицї 2203 згідно з УКТ ЗЕД"
Після пункту 1.21 статті 1 доповнити пунктом такого змісту:

"покупець марок акцизного податку - суб'єкт господарювання, який вiдповiдно до законодавства України є платником акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
У пункті 1.22 статті 1 слова "посадова особа органу державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу, призначена наказом цього органу," замінити словами "призначена наказом органу державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу посадова особа, "
Пункт 1.26 статті 1 викласти у такій редакції;

"спирт етиловий - всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД;"
У підпункті 3.2.7 пункту 3.2. статті 3 слово "надання" замінити словом "пред’явлення"
Пункт 15.7 статті 15 доповнити словами:

"Забороняється часткове погашення податкового векселя після закінчення строку, на який він виписаний."
Абзац п'ятий пункту 16.12 статті 16 викласти у наступній редакції:
"платіжного документа на перерахування плати за марки з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення".
У підпункт б пункту 20.12 статті 20 після слова "маркування" доповнити словом "продукції".
У підпункт в пункту 20.19 статті 20 після слів "у письмовому вигляді" доповнити словами "а також відповідні форми первинного обліку та звітності для ознайомлення."
Розділ VII "Податок на транспортні засоби"
пункт 7.1 статті 7 розділу VII доповнити підпунктом 7.1.6 такого змісту:

"7.1.6) будинки-інтернати, територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян та відділення соціального допомоги вдома, центри обліку та заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, реабілітаційні центри та заклади охорони здоров`я, що повністю утримуються за рахунок бюджету.".
у пункті 10.6 статті 10 розділу VII слова "з написом установи банку про таку сплату" замінити словами "з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення"
Розділ VІII "Екологічний податок"
у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 розділу VIIІ слова "до підприємства-виробника або до підприємства-постачальника такого джерела;" замінити словами "за межі України до підприємства-виробника такого джерела;"
пункт 8.2 статті 8 розділу VIIІ викласти у такій редакції:

"8.2. Ставки податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів:

Клас небезпеки відходів

Рівень небезпечності відходів

Ставка податку,

гривень за тонну

I

надзвичайно небезпечні

700

II

високонебезпечні

25,5

III

помірно небезпечні

6,4

IV

малонебезпечні

2,5




малонебезпечні нетоксичні відходи гірничодобувної промисловості

0,25


у пункті 11.9 статті 11 розділу VIIІ слова "обчислюються платниками податку-експлуатуючими організаціями (операторами) атомних електростанцій самостійно щокварталу" замінити словами "обчислюються платниками податку-експлуатуючими організаціями (операторами) атомних електростанцій, включаючи експлуатуючі організації (оператори) дослідницьких реакторів, самостійно щокварталу";
у абзаці четвертому пункту 11.9 статті 11 розділу VIIІ слова "атомних електростанцій, кВт·год" замінити словами "атомних електростанцій, кВт·год (для дослідницьких реакторів дорівнює 0)";
До розділу Х «Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні»
у статті 1:

пункти 1.3 та 1.4 викласти у такій редакції:

«1.3) вуглеводнева сировина – нафта, природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ), газовий конденсат, що є товарною продукцією;

1.4) обсяг видобутої вуглеводневої сировини – обсяги нафти, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), газового конденсату у значенні, наведеному у підпункті 2.1.6 статті 2 розділу ХІ цього Кодексу;»

доповнити пунктом 1.5 такого змісту:

«1.5) рециркулюючий газ – природний газ, що, відповідно до затверджених в установленому законодавством порядку спеціально уповноваженим органом в галузі нафтогазовидобування проекту промислової або дослідно-промислової розробки родовища (покладу), а також до комплексного проекту його облаштування, повернуто (закачано) в один або декілька нафтогазоносних покладів такого родовища (свердловини) для підтримання в них необхідних пластового тиску або пластової енергії.

Джерелом походження рециркулюючого газу може бути природний газ: видобутий надрокористувачем із наданої йому в користування ділянки нафтогазоносних надр, для якої відповідним проектом передбачено повернення такого газу в надра; видобутий на іншій ніж вказана вище ділянці надр, що контролюється надрокористувачем та переданий (із внесенням відповідної рентної плати) ним для використання на такому родовищі; придбаний надрокористувачем у третіх осіб для використання на такому родовищі.»;

статтю 3 доповнити пунктом 3.2 такого змісту:

«3.2. Об’єкт оподаткування рентною платою природного газу зменшується на обсяг рециркулюючого природного газу, який визначається платником за показниками вимірювальних пристроїв, що зазначені у журналі обліку видобутих корисних копалин з дотриманням самостійно затверджених платником, відповідно до вимог ліцензійних умов, схем руху видобутої вуглеводневої сировини на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу.».
До розділу ХІ «Плата за користування надрами»
у підпункті 2.1.5 пункту 2.1 статті 2 після слова «агломерацію» доповнити словами «за виключенням агломерації руд з термічною обробкою»;

у підпункті 2.3.3 пункту 2.3 статті 2:

підпункт «г» викласти у такій редакції:

«г) дренажні та супутньо-пластові підземні води, які не враховуються в державному балансі корисних копалин, що видобуваються при розробці родовищ корисних копалин або при будівництві та експлуатації підземних споруд і використання яких не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, у тому числі від використання для власних технологічних потреб, за виключенням обсягів, які використовуються для власних технологічних потреб, пов’язаних з видобуванням корисних копалин;»;

доповнити підпунктами «е» та «є» такого змісту:

«е) природний газ, визнаний рециркулюючим відповідно до пункту 1.5 статті 1 розділу Х, в частині видобутого на ділянці надр, для якої передбачено його використання;

є) обсяги мінеральних вод, що видобуті державними дитячими спеціалізованими санаторно-курортними закладами, в частині обсягів, що використовується для лікування на їх території.»;

підпункт 2.6.1 пункту 2.6 статті 2 доповнити словами «на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства)»;

таблицю пункту 2.12 «Коригуючі коефіцієнти» статті 2 доповнити новим рядком, який у стовпці «Критерії застосування коефіцієнта» доповнити словами «Видобування платником запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане ним за власні кошти», у стовпці «Величина коефіцієнта» доповнити цифрами «0,7»;

нумерацію пунктів 2.12 «Порядок подання податкових розрахунків», 2.13 «Порядок сплати податкових зобов’язань», 2.14 «Контроль та відповідальність платників» та відповідних підпунктів статті 2 змінити на 2.13, 2.14, 2.15 відповідно.
До розділу ХІІ "Місцеві податки і збори"
Доповнити розділ ХІІ статтею 1 такого змісту:
"Стаття 1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
1.1. У цій статті наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1.1.1) податок, оподаткування, платник податку (в усіх відмінках) — податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (у відповідному відмінку);

1.1.2) нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, — об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До таких об’єктів належать будівлі і споруди;

1.1.3) будівлі — земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;

1.1.4) споруди — земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій;

1.1.5) об’єкти житлової нерухомості — будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

а) житловий будинок — будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;

б) житловий будинок садибного типу — житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

в) прибудова до житлового будинку — частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

г) квартира — ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

ґ) котедж — одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах — квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

е) садовий будинок — будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

є) дачний будинок — житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;

1.1.6) об’єкти нежитлової нерухомості — будівлі, крім тих, які віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, а також дачних та садових будинків.
1.2. Платники податку

1.2.1. Платниками податку є особи (фізичні особи та юридичні особи), які є власниками нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

1.2.2. Визначення платників податку в разі перебування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, перебуває в спільній частковій власності кількох осіб платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділене в натурі, платником податку є особа, яка зареєстрована органом державної реєстрації прав на нерухоме майно як власник такого майна;

в) якщо нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділене між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
1.3. Об’єкт оподаткування

1.3.1. Об’єктом оподаткування є нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

1.3.2. Не є об’єктом оподаткування:

а) споруди;

б) будівлі, які перебувають у власності:

держави або територіальних громад (їх спільній власності);

неприбуткових організацій;

установ і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України;

в) будівлі, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначених законом;

г) будівлі, які використовуються:

як об’єкти природоохоронного призначення, у тому числі об'єкти з утилізації виробничих відходів та відходів життєдіяльності фізичних осіб;

пенітенціарними установами та їх підприємствами відповідно до встановлених законодавством України цілей;

для потреб дитячих дошкільних установ, а також закладів санаторно-курортного лікування, відпочинку та оздоровлення дітей віком до 18 років, загальноосвітніх та професійно-технічних закладів навчальних закладів, закладів підвищення кваліфікації працівників, пунктів медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам (медпункти), спортивних залів і майданчиків для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів), будинків культури, за умови використання їх виключно за призначенням, а також об'єктів житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі та утримуються за рахунок платника податку;

виключно для потреб громадських організацій інвалідів, у тому числі підприємств, санаторіїв, лікувальних установ, центрів реабілітації інвалідів, культосвітніх закладів, баз та будинків відпочинку, спортивних споруд, медпунктів за умови використання їх за призначенням;

ґ) об’єкти нежитлової нерухомості, розміщені на території присадибної та дачної ділянки, на якій збудовано індивідуальний будинок — місце постійного проживання фізичної особи (розміщені під одним дахом з індивідуальним будинком або прибудовані до нього, або розташовані окремо), якщо такі об’єкти нерухомості використовуються для утримання свійських тварин і птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентарю, для льохів, інших господарських цілей, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

д) будівлі дитячих будинків сімейного типу.

1.3.3. Якщо будівлі, зазначені в пункті 1.3.2 цієї статті, використовуються для провадження підприємницької діяльності, оподаткування таких будівель здійснюється на загальних підставах.
1.4. База оподаткування

1.4.1. Базою оподаткування об’єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, є загальна площа об’єкта оподаткування, яка визначається на підставі даних, що надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподаткування база оподаткування визначається окремо за кожним з таких об’єктів.

1.4.2. База оподаткування об’єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби.

1.4.3. База оподаткування об’єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно.

1.4.4. Базою оподаткування об’єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що перебувають у власності юридичних осіб, є балансова вартість таких об’єктів, яка визначається платником податку самостійно, відповідно до розділу III цього Кодексу. У разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподаткування база оподаткування визначається окремо за кожним з таких об’єктів.
1.5. Ставки податку

1.5.1. Ставка податку для об’єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового періоду, за 1 кв. метр загальної площі об’єкта оподаткування.

1.5.2. Ставка податку для об’єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що перебувають у власності юридичних осіб, становить 0,5 відсотка балансової вартості таких об’єктів.

1.5.3. З урахуванням місця розташування об’єкта житлової нерухомості та його технічного стану сільські, селищні та міські ради можуть застосовувати до ставок податку, які визначені у підпункті 1.5.1 цієї статті, коефіцієнти від 0,5 до 1,5.
1.6. Пільги щодо сплати податку
1.6.1. Платники податку звільняються від сплати податку, якщо загальна площа об’єкта оподаткування не перевищує:

а) 150 кв. метрів загальної площі квартири;

б) 500 кв. метрів загальної площі будинку;

в) 150 кв. метрів загальної площі садового (дачного) будинку;

г) 30 кв. метрів загальної площі гаражу.

У разі коли загальна площа об’єкта оподаткування перевищує зазначені норми, оподаткуванню підлягає частина загальної площі, що перевищує такі норми.

1.6.2. Пільги, передбачені підпунктами "а" і "б" підпункту 1.6.1 пункту 1.6 цієї статті, застосовується виключно до одного об’єкта, визначеного платником податку як основне місце свого проживання відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

1.6.3. Пільги, передбачені підпунктами "в" і "г" підпункту 1.6.1 пункту 1.6 цієї статті, застосовуються виключно до одного об’єкта оподаткування по кожному з таких об’єктів незалежно від кількості будівель, що є у власності платника податку.

1.6.4. У разі коли право на пільги у платника податку виникає протягом податкового періоду, пільги застосовуються починаючи з місяця, що настає за періодом, в якому виникло таке право. У разі втрати права на пільги протягом податкового періоду, податок сплачується починаючи з місяця, що настає за періодом, в якому таке право втрачене.
1.7. Податковий період

1.7.1. Податковим періодом є податковий рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня.
1.8. Порядок обчислення суми податку

1.8.1. Обчислення суми податку з об’єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, для фізичних осіб проводиться органами державної податкової служби.

1.8.2. Підставою для визначення податкового зобов’язання для органів державної податкової служби є інформація органів державної реєстрації прав на нерухоме майно та сільських, селищних або міських рад, передбачена цією статтею.

1.8.3. Розрахунок податку із повідомленням про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам податку за місцем їх проживання (місцем реєстрації) не пізніше 15 липня звітного року. Форма розрахунку встановлюється центральним органом державної податкової служби у порядку, визначеному законом.

1.8.4. Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного періоду і подають до 1 лютого цього ж звітного року органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування розрахунок за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного об’єкта нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, розрахунок подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт.

1.8.5. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов’язані до 31 березня року, в якому набрав чинності цей Кодекс, а у наступні роки щокварталу, у 15-денний строк після закінчення кварталу, подавати органам державної податкової служби за місцем розташування відповідного нерухомого майна відомості, необхідні для розрахунку податку, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

1.8.6. Сільські, селищні та міські ради не пізніше 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення подають органам державної податкової служби інформацію, передбачену цією статтею.
1.7. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об’єкта оподаткування податком

1.7.1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником — починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

1.7.2. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає розрахунок податку новому власнику не пізніше 10 робочих днів з дня отримання інформації про перехід права власності.

1.10. Порядок сплати податку

1.10.1. Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
1.11. Строки сплати податку

1.11.1. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами — рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада;

б) юридичними особами — щокварталу до 30 числа, що наступає за звітним кварталом.
1   2   3   4   5   6   7