Головна сторінка

Г. С. Сковороди лапшина ольга олександрівна удк 81’373. 611. 161. 1 Семантична категорія подібності у сучасній російській мові 10. 02. 02 російська мова автореферат



Скачати 311.61 Kb.
НазваГ. С. Сковороди лапшина ольга олександрівна удк 81’373. 611. 161. 1 Семантична категорія подібності у сучасній російській мові 10. 02. 02 російська мова автореферат
Г. С. СКОВОРОДИ<><><>ЛАПШИНА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА<><><><> УДК 81
Дата конвертації22.03.2016
Розмір311.61 Kb.
ТипАвтореферат


ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Г. С. СКОВОРОДИ
ЛАПШИНА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА


УДК 81’373.611.161.1

СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ ПОДІБНОСТІ
У СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ МОВІ



10.02.02 – російська мова
АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук


Харків – 2010

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі російського, слов’янського та загального мовознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Петров Олександр Володимирович,

Таврійський національний університет

ім. В. І. Вернадського, доцент кафедри

російського, слов’янського

та загального мовознавства.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Теркулов В’ячеслав Ісайович,

Горлівський державний

інститут іноземних мов,

проректор з наукової роботи;
кандидат філологічних наук, доцент

Турута Ірина Іванівна,

Дніпропетровський національний університет,

доцент кафедри загального

і російського мовознавства.

Захист відбудеться 11 січня 2011 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.05 при Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221-А (Зала засідань).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розіслано 10 грудня 2010 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради




О. П. Карпенко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Функціональний підхід до вивчення мови має давні традиції. У російському мовознавстві вони беруть початок у дослідженнях О. О. Потебні, О. М. Пєшковського, Л. В. Щерби, І. І. Мєщанінова й знаходять подальший розвиток у концепціях Ф. С. Бацевича, Г. О. Золотової, Т. А. Космеди, Б. О. Серебренникова, Н. О. Слюсаревої, Ю. С. Степанова, М. О. Шелякіна та ін. У зарубіжному мовознавстві функціоналізм представлений роботами Е. Кошмідера, Є. Куриловича, О. Єсперсена, Р. Якобсона. Актуальність функціональної лінгвістики визначається тим, що мова як засіб спілкування не може бути досліджена поза її зв’язками з мисленням і дійсністю, без урахування функціональної взаємодії мовних одиниць.

«Функціональна лінгвістика в наші дні – це переважно лінгвістика семантичних категорій і функціонально-семантичних полів» (В. П. Мусієнко). Дослідження семантичних категорій як найбільш значущих, універсальних категорій, що об’єктивуються в різних мовах, покладено в основу функціональної граматики (О. В. Бондарко). У систему основних семантичних категорій поряд з аспектуальністю, локативністю, посесивністю, зумовленістю й багатьма іншими входить і категорія подібності.

«Немає нічого більш фундаментального для мислення й мови, ніж наше почуття подібності… Дар людини встановлювати спільне в різному є вродженим», – писав У. Куайн. На важливе місце подібності в системі мовних категорій указували дослідники проблемної групи «Логічний аналіз мови» Н. Д. Арутюнова, Н. І. Лауфер, Л. Б. Лебедєва та ін. Значення подібності виділяється на рівні синтаксису (М. І. Конюшкевич, В. І. Фурашов, О. А. Часовських) і словотвору (С. Ю. Адліванкін, О. А. Земська, Є. А. Карпіловська, І. Г. Милославський, О. В. Петров, А. О. Синичкіна, О. Ф. Тилик, Н. О. Янко-Триницька та ін.).

Натомість семантична категорія подібності досі недостатньо описана. У дослідженнях з функціональної граматики російської й української мов одиниці зі значенням подібності, як правило, вивчаються в рамках функціонально-семантичного поля компаративності, при цьому поле подібності як окрема функціонально-семантична одиниця не виділяється (В. П. Берков, І. В. Левіт, В. С. Невєрова, А. П. Романченко, Н. П. Шаповалова). Поле подібності як значущу одиницю функціонально-семантичної системи мови вивчають окремі дослідники-україністи. Так, О. А. Щепка виділяє мікрополе подібності як субодиницю поля компаративності, О. К. Безпояско та К. Г. Городенська розглядають функціонально-семантичне поле подібності при вивченні функцій словотвірних афіксів.

Важливим завданням функціональної граматики є розроблення методики функціонально-семантичного дослідження словотвірної системи мови. Робіт із цієї проблематики небагато, а основні напрямки теорії функціональної дериватології поки тільки накреслено.

Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю різнорівневого опису функціонально-семантичного поля подібності. На сучасному етапі розвитку дериватології продуктивним є вивчення словотвірної системи російської мови та її окремих ділянок у функціональному аспекті. Функціональний опис одиниць словотвору може бути забезпечений висуванням у центр системного аналізу не форманта, а дериваційного значення й засобів його вираження в похідних різних частин мови.

Мета роботи – дослідити способи реалізації семантичної категорії подібності на словотвірному рівні у сфері похідних іменників.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

1) установити місце категорії подібності в системі мовних категорій;

2) визначити план змісту й план вираження семантичної категорії подібності;

3) розробити методику функціонального аналізу похідних зі значенням подібності;

4) проаналізувати словотвірні моделі субстантивів зі значенням подібності й визначити їхнє функціональне навантаження;

5) виявити варіанти логічної схеми порівняння в субстантивних похідних;

6) дослідити семантичну й функціональну специфіку окремих елементів логічної схеми порівняння в субстантивних дериватах зі значенням подібності.

Зв’язок з науковими програмами. Дисертація виконана згідно з науковим напрямком роботи кафедри російського, слов’янського та загального мовознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського в межах теми «Функціональний опис природної мови та її одиниць» (державний реєстраційний номер теми № 0101V001797). Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради ТНУ ім. В. І. Вернадського (протокол № 4 від 20 квітня 2007 р.) і на засіданні Координаційної ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України (протокол № 3 від 24 червня 2010 р.).

Об’єктом дослідження є семантична категорія подібності.

Предмет дослідження становлять словотвірне значення подібності й засоби його вираження в субстантивах сучасної російської мови.

Джерелом фактичного матеріалу послужили «Словник російської мови» в 4-х томах за редакцією А. П. Євгеньєвої, «Словник сучасної російської літературної мови» в 17 томах, «Тлумачно-словотвірний словник» за редакцією Т. Ф. Єфремової, «Тлумачний словник російської мови» за редакцією Д. М. Ушакова, а також словники іноземних слів та енциклопедичні словники. Важливим джерелом фактичного матеріалу стали Національний корпус російської мови та інші інтернет-ресурси. Крім цього використовувалися приклади з художньої, публіцистичної, наукової та науково-популярної літератури. Складена автором картотека нараховує 2300 похідних одиниць.

У даному дослідженні використовується методологія функціональної граматики. Робота спирається на ономасіологічний підхід, що дозволяє інтегрувати ті структурно різнорідні засоби, що у формальному словотворі розглядаються роз’єднано. При аналізі окремих словотвірних моделей використовується семасіологічний підхід. На завершальному етапі, при визначенні функціональних характеристик субстантивів, об’єднаних спільною семантикою, знову вступає в дію принцип аналізу від значення до форми його вираження.

У дослідженні застосовуються такі методи й методики: спостереження, опис, узагальнення, класифікація, морфемно-словотвірний аналіз, компонентний аналіз, контекстологічний аналіз, метод лінгвістичного моделювання, статистичний аналіз.

Наукова новизна. У роботі визначено зміст семантичної категорії подібності; уперше встановлено критерії розмежування категорії подібності й категорії компаративності; виявлено дериваційні засоби вираження подібності в субстантивних похідних російської мови; проведено комплексний аналіз словотвірних моделей у сфері іменників зі значенням подібності у функціональному й структурно-семантичному аспектах. Уперше похідні субстантиви зі значенням подібності проаналізовано у відповідності до оригінальних прийомів функціонального аналізу.

Теоретичне значення. Дисертація виконана в руслі функціональних досліджень граматики російської мови й може розглядатися як один з етапів різнорівневого опису системи семантичних категорій у цілому й категорії подібності зокрема. У роботі закладено теоретичні основи вивчення семантичної категорії подібності через словотвірне значення; визначено природу категорії подібності в російській мові, встановлено її місце в системі близьких категорій; розроблено методику функціонального аналізу дериватів зі значенням подібності.

Практичне значення роботи. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в практиці лексикографічного опису субстантивів зі значенням подібності, при укладанні гніздового тлумачно-словотвірного словника компаративної лексики, під час читання університетських курсів «Загальне мовознавство», «Сучасна російська мова» (розділи «Словотвір», «Лексикологія»), спецкурсів і спецсемінарів з функціональної граматики та семантики похідного слова.

Апробація роботи. Результати дослідження було апробовано на таких наукових конференціях: XIV Міжнародна конференція з функціональної лінгвістики «Мова та світ» (Ялта, 2007); III Міжнародна науково-методична конференція, присвячена 90-річчю ТНУ ім. В. І. Вернадського та 40-річчю кафедри методики викладання філологічних дисциплін «Теорія й технологія іншомовної освіти» (Сімферополь, 2008); XV Міжнародна конференція з функціональної лінгвістики «Мова та світ» (Ялта, 2008); Міжнародна наукова конференція молодих учених-русистів «Антропоцентрична парадигма в сучасній русистиці» (Харків, 2009); Міжнародна наукова конференція «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення» (Горлівка, 2010); XIII Міжнародна конференція з актуальних проблем семантичних досліджень «Лінгвістичний опис художнього тексту в структурній і антропоцентричній наукових парадигмах (на матеріалі української та російської мов)» (Харків, 2010); Наукові конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (Сімферополь, 2007–2010).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел фактичного матеріалу, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи – 244 сторінки, основний текст дисертації – 166 сторінок, список використаних джерел нараховує 355 позицій, список джерел фактичного матеріалу містить 64 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету та завдання роботи, вказано об’єкт, предмет і методи дослідження, схарактеризовано проаналізований матеріал, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, форми їх апробації, описано структуру дисертації.

У першому розділі «Семантична категорія подібності та дериваційні засоби її реалізації в російській мові», що складається з трьох підрозділів, подано загальну характеристику семантичної категорії подібності й особливостей її об’єктивації на словотвірному рівні мови.

У підрозділі 1.1. «Семантична категорія подібності й засоби її вираження» категорію подібності проаналізовано в колі близьких до неї семантичних категорій, на підставі чого проводиться чітке розмежування категорій подібності, відмінності, тотожності й міри ознаки, встановлено зміст власне категорії подібності; з урахуванням отриманих висновків виділено різнорівневі засоби вираження семантики подібності.

Базовим для функціональної граматики є поняття семантичної категорії. Воно пов’язане з ідеєю понятійних категорій, що була висловлена О. Єсперсеном та отримала подальше розроблення в працях І. І. Мєщанінова. Під семантичною категорією ми, слідом за О. В. Бондарком, розуміємо елемент ментального змісту, що виражається в структурі мови та відзначається високим рівнем узагальненості й універсальністю.

Семантична категорія подібності являє собою такий мовно-ментальний зміст, якому відповідають відношення між об’єктами, що характеризуються наявністю в них хоча б однієї спільної ознаки незалежно від міри її прояву.

Відношення подібності встановлюються за допомогою гносеологічної операції порівняння. На цій підставі семантична категорія подібності включається як субодиниця в категорію компаративності. Водночас результатом порівняння можуть бути відношення відмінності, тотожності й міри ознаки, які корелюють із відповідними семантичними категоріями.

Розмежування подібності й інших субодиниць категорії компаративності проводиться на підставі двох характеристик операції порівняння: її етапу та результату.

Розрізняються якісний і кількісний етапи порівняння. На якісному етапі встановлюється спільна ознака об’єктів, на кількісному визначається співвідношення міри прояву ознаки у порівнюваних об’єктів.

Результатом порівняння може бути збіг або розбіжність ознак предметів, що зіставляються.

Подібність є результатом якісного етапу порівняння й фіксує збіг ознак предметів. Відмінність відрізняється від подібності типом результатів порівняння, міра – етапом порівняння, тотожність – кількістю схожих ознак.

Семантична категорія подібності об’єктивується в російській мові за допомогою функціонально-семантичного поля подібності, що формується синтаксичними, лексичними, фразеологічними й словотвірними засобами.

До синтаксичних засобів належать: 1) речення із предикатами похож, подобен; 2) дієслова зі значенням подібності напоминать, походить, казаться, представляться тощо; 3) прикметники похожий, схожий, сходный, подобный тощо; 4) сполучення з прикладкою (глаза-бусинки, птица-тройка); 5) орудний відмінок порівняння (галстук бабочкой); 6) прийменниково-відмінкові конструкції (умом в отца, отделка под дерево, голова с арбуз, животное вроде ежа, борода в виде веера, лампа в форме свечи, перестраивать границы на манер Евросоюза, Полтаву украсили по образцу Вены, страна-изгой по типу Ирака, расцветка а-ля зебра тощо), а також деякі інші типи конструкцій.

До лексичних засобів належать лексеми різних частин мови, семантичний компонент ‘подібність’ в лексичному значенні яких є ядерним і звичайно передається семантикою кореня (синоним, аналогичный, имитировать тощо); до фразеологічних – стійкі порівняння, у структурі яких не виражена ознака порівняння (жить как барин, вести себя как на базаре тощо).

На словотвірному рівні семантична категорія подібності виражається в похідних іменниках, прикметниках, дієсловах і прислівниках, утворених за різними словотвірними моделями.

Так, для прикметників це моделі із суфіксами -оват-/-еват-, -ист-, -чат- та ін.; суфіксоїдами -видн(ый), -образн(ый), -морфн(ый) та ін..; для дієслів – моделі з формантами -нича(ть), -ова(ть), -ствова(ть), -е-/-ене(ть), -и(ть), -и(ть) + -ся, о- + -и(ть) + -ся; для прислівників – моделі з формантами -ски, по- + -ски, по- + -ьи, по- + -ин- + -ому. Крім цього, прикметники можуть утворюватися в результаті складання основ із суфіксацією (ластоногий, саблезубый).

У підрозділі 1.2. «Реалізація семантичної категорії подібності на словотвірному рівні мови» сформульовано принципи функціонального підходу до вивчення словотвірних засобів об’єктивації семантичної категорії подібності.

Оскільки функціональний підхід передбачає рух думки від змісту до форми, у центрі функціонального дослідження дериваційної системи в цілому має знаходитись словотвірне значення (Г. С. Зенков, І. С. Улуханов).

Словотвірне значення різної міри узагальненості можуть мати словотвірна модель, словотвірна категорія, словотвірний клас (К. В. Огольцева). Похідні різних частин мови зі значенням подібності складають словотвірний клас. Іменники із семантикою подібності являють собою окрему словотвірну категорію.

Специфічною функціонально-семантичною характеристикою засобів вираження семантичної категорії подібності є логічна схема порівняння, що складається з таких елементів (В. М. Огольцев, К. В. Огольцева):

A – предмет порівняння;

B – образ порівняння;

C – основа порівняння;

m – формальний показник порівняльних відношень.

Водночас логічна схема мовного порівняння може включати й факультативні компоненти α і β, що поширюють і логічно обмежують елементи A і B (В. М. Огольцев).

У підрозділі 1.3. «Функціонально-семантичні особливості іменників з дериваційним значенням подібності» встановлено основні відмінності похідних іменників зі значенням подібності від дериватів інших частин мови.

Іменники зі значенням подібності як номінативні одиниці мають низку функціональних ознак, які відрізняють їх від предикатних похідних аналогічної семантики. Головна функція встановлення відношень подібності при утворенні субстантивів – називати предмет порівняння, у той час як функція прикметників, прислівників і дієслів – позначати ознаку предмета порівняння. Відповідно, субстантивні деривати виражають предмет порівняння, а предикатні одиниці – ознаки порівняння.

Другий розділ «Структурно-семантичні особливості субстантивів зі значенням подібності», що складається із чотирьох підрозділів, присвячено аналізу структури й семантики словотвірних моделей, що слугують для утворення іменників зі значенням подібності.

У підрозділі 2.1. «Моделі суфіксального способу творення субстантивів подібності» словотвірні моделі згруповано залежно від того, яке саме значення подібності формант виражає.

Суфіксальні деривати є найбільшою групою похідної лексики зі значенням подібності: вони становлять 52 % всіх зафіксованих нами дериватів.

Розрізняються два типи суфіксів: 1) неінваріантні суфікси, що передають власне значення подібності; 2) інваріантні суфікси з максимально узагальненим значенням (І. С. Улуханов).

У групі неінваріантних формантів виділяються суфікс -оид і демінутивні за формою суфікси.

Суфікс -оид є продуктивним в узуальному й неузуальному словотворенні. В узуальному словотворенні він звичайно служить для творення термінів таких галузей знань, як математика (синусоида), хімія (кристаллоид), медицина (тифоид), біологія (антропоид), лінгвістика (суффиксоид), антропологія (монголоид), в оказіональному – для утворення конкретних іменників – неістот, найменувань осіб та ін.: конусоид (предмет у формі конуса), луноид (штучний супутник Землі), пупсоид (товстун). Неузуальні похідні із суфіксом -оид нерідко характеризуються експресивною забарвленістю.

Виділення словотвірного значення подібності в демінутивних суфіксів у словах типу ножка (стола), кувшинчик (рослина), стрелка (мис) тощо є одним із каменів спотикання в лінгвістиці (О. О. Тараненко, І. Г. Милославський, Н. О. Янко-Триницька). Аналіз матеріалу й лінгвістичних робіт із цієї проблематики дозволяє дійти висновку, що подібність є окремим словотвірним значенням даної групи формантів, яке з’явилось унаслідок переосмислення моделі й структури похідних.

При утворенні субстантивів зі значенням подібності вживаються 11 демінутивних суфіксів: -к(а, о, и); -ок/-ек; -ик (-ик(и)); -очк/-ечк(а, о, и); -чик (-чик(и)); -ец/-ц(е, а, ы); -иц(а, е); -ушк(а); -ишк(о)/-ышк(о); -енк(а); -ейк(а). Вони активно використовуються для творення термінологічної (желудочек (у серці), ёлочки (типографський знак), глазок (метелик)) та загальновживаної (рожки (макарони), блошки (гра), носок (взуття)) лексики конкретної семантики, а також оказіоналізмів та неологізмів (дождик (прикраса для ялинки), березка (вправа), крабик (шпилька)). Найбільші тематичні групи похідних – назви частин неживих предметів і живих організмів, побутових предметів, тварин і рослин, графічних символів і візерунків.

Зафіксовано 27 інваріантних предметних суфіксів, за допомогою яких можуть утворюватися субстантиви зі значенням подібності: -ник; -к(а); -ниц(а); -ец/-ц(ы); -ик; -овин(а)/-евин(а); -ин(а); -ин; -иц(а); -ак/-як; -няк; -ит; -ик(а); -ень; -ушк(а); -ан; -им; -ех(а); -ион; -ул(я); -ун; -ур(а); -ух(а); -чак; -юг; -яг(а)). Найбільшу активність моделі виявляють у сфері творення термінів, зокрема природно-наукових (орляк, сердечник, крапивница, столбняк).

Особливістю інваріантних суфіксів зі значенням абстрактної ознаки -изм, -щин(а), -ств(о) (гамлетизм, карамазовщина, барство, молчалинство) є формальна вмотивованість іменниками, а семантична – відсубстантивними прикметниками. Зв’язок з ад’єктивами проявляється в предикатності, ознаковості значення дериватів. Моделі продуктивні в оказіональному словотворенні.

У підрозділі 2.2. «Моделі префіксального та префіксально-суфіксального способів творення субстантивів подібності» виділено основні префікси, сполучення префіксів із суфіксами, що служать для творення іменників зі значенням подібності, визначено їхнє функціональне навантаження.

Префіксальні й префіксально-суфіксальні похідні зі значенням подібності мають низьку частотність: префіксальні деривати становлять 6 % зафіксованих похідних, префіксально-суфіксальні – близько 1 % картотеки.

Для утворення субстантивів із семантикою подібності можуть використовуватися 1) префікси лже-, ложно-, псевдо-, квази-, под-, не-, су-, па-: лжеакация, ложноскорпион, псевдотерраса, квазирынок, подлещ, нехрущ, супесь, падуб; 2) префіксоїд полу-: полуколония; 3) префікси (префіксоїд) у сполученні з суфіксами: полу- + -ок; недо- + -ок; под- + -ок; под- + -ик, под- + -ник; па- + -ок; су- + -иц(а), су- + -ок; вз- + -ок: полушубок, недоуздок, подъязок, подорлик, подмаренник, пасынок, сурепица, суглинок, взгорок. Продуктивними є моделі із префіксами лже-, ложно-, псевдо-, квази-, які в значенні подібності вживаються переважно для творення термінів, а також префіксоїд полу-, що використовується для утворення термінологічної та загальновживаної лексики. Інші моделі непродуктивні.

У підрозділі 2.3. «Типи композитів зі значенням подібності» виділено основні різновиди похідних слів зі значенням подібності, утворених складанням основ і складанням основ із суфіксацією.

Композити становлять 19 % зафіксованих нами дериватів зі значенням подібності.

Залежно від вербалізації в структурі композита логічних елементів порівняння на першому рівні членування можна виділити такі семантико-функціональні типи: основи композита називають елемент групи B (образу порівняння) і показник порівняння m; основи композита називають елементи груп A (предмета порівняння) і B.

До першої групи належать композити з опорними компонентами -морфизм (антропоморфизм, теоморфизм), -заменитель (кожзаменитель, сахарозаменители), -видк(а) (ореховидка), -носец (меченосец). Постпозитивні компоненти -морфизм і -заменитель уживаються для утворення оказіоналізмів, що мають термінологічний або розмовний характер. Композити з опорними компонентами -видк(а) і -носец служать для творення біологічних термінів і виявляють низьку частотність.

Тип композитів, у яких основи називають елементи груп A і B, на другому рівні членування можна розділити на чотири підтипи залежно від словотвірного значення одиниць: тип I: «предмет, у якого N2 як N1 / частина N1» (вилорог, подковонос); тип II: «предмет, що входить у клас N2, подібний N1» (пенобетон, шишкогриб, червезмеи); тип III: «предмет, схожий на N1 і N2» (оленебык, скумбрещука); тип IV: «предмет, подібний N2N1gen» (козлобородник, лисохвост). Більшість композитів усіх чотирьох типів належить до сфери біологічної термінології.

У підрозділі 2.4. «Типи юкстапозитів зі значенням подібності» проаналізовано основні семантико-функціональні типи похідних, утворених складанням слів.

Юкстапозити становлять 22 % зафіксованих нами похідних зі значенням подібності.

Семантико-функціональне розмежування юкстапозитів ґрунтується на експлікації елементів логічної схеми порівняння в слові.

До першої групи належать композити, основи яких називають елементи логічної схеми груп A і B, до другої – складні слова, частини яких указують на елементи B і m. Утворення композитів за першим типом активно відбувається в біологічній термінології (пила-рыба, птица-секретарь, меч-трава, инфузория-туфелька) і неузуальному словотворенні (очки-авиаторы, юбка-колокол, рюкзак-кенгуру).

До другої групи належать складні слова із препозитивним компонентом эрзац-. Як правило, це оказіоналізми, що називають речовини й конкретні предмети (эрзац-кофе, эрзац-пулемет).

У розділі 3 «Реалізація логічної схеми порівняння в субстантивних дериватах» проведено всебічний аналіз логічної схеми порівняння як найважливішої функціонально-семантичної характеристики похідних іменників зі значенням подібності.

У підрозділі 3.1. «Варіації логічної схеми порівняння в іменниках подібності» розглянуто основні типи варіацій схеми порівняння в структурі й семантиці похідних субстантивів.

У простих і складних дериватах конкретної семантики спостерігаються варіації в групах предмета й образу порівняння.

У похідних конкретної семантики денотат може виступати в ролі предмета порівняння A або елемента α, що логічно обмежує A і звичайно перебуває з ним у партитивних відношеннях цілого та частини (α1).

Твірна основа, що виступає в ролі елемента групи B, може називати власне образ порівняння B або елемент β, який у більшості випадків перебуває з B у партитивних відношеннях частини й цілого (β1) або посесивних відношеннях (β2).

Залежно від специфіки співвідношення елементів груп предмета порівняння й образу порівняння виділяються такі типи відношень, реалізованих у дериваті:

  • AB: порівнюються два предмети в цілому: грибок – «споруда (A) у формі (C/m) гриба (B)»;

  • α1B: частина предмета, позначуваного похідним словом, порівнюється з твірним у цілому: галстучник – «птах (α1), пляма (A) на грудях якого схожа на краватку (B)»;

  • Aβ1: частина предмета, позначуваного твірним словом, порівнюється з денотатом у цілому: земляничник – «дерево (α1) із плодами (A), що нагадують плоди (β1) суниці (B)»;

  • α1β1: порівнюються частини предметів, позначуваних твірним і похідним: слоники – «комахи (α1), у яких передня частина голови (A) витягнута в трубку, схожу на хобот (B) слона (β1)»;

  • Aβ2: денотат і предмет порівняння збігаються; твірне слово позначає особу, якій належить предмет, що виступає у функції образу порівняння: ковбойка – «сорочка (A), схожа на сорочку (B) ковбоя (β2)».

Внутрішня логічна структура конкретних і абстрактних дериватів значною мірою розрізняється.

Ядерним компонентом лексичного значення простих похідних абстрактної семантики, утворених за допомогою інваріантних афіксів, є не предмет порівняння, а ознака порівняння C: иезуитство – «лицемерие, двуличность, неразборчивость в выборе средств для достижения цели (С)» (МАС).

Ядро лексичного значення складних абстрактних субстантивів з постпозитивним компонентом -морфизм становить сема ‘подібність’, тобто вказівка на факт порівняння: антропоморфизм – «уподобление (m) человеку (B), наделение человеческими психическими свойствами (C) предметов и явлений неживой природы (A)…» (ВРЕ).

У складних словах варіативним є набір елементів логічної схеми, що вербалізуються у формальній структурі деривата.

Формальна структура складних слів може відображати такі елементи:

  • B і m: сердцевидка – «морський молюск (A) у раковині, що нагадує (m) за формою (C) серце (B)» ← сердце (В) + -видк(а) (m);

  • A і B/β1: одна основа називає предмет порівняння, пов’язаний з денотатом партитивними відношеннями частини й цілого, інша – образ порівняння або його частину: воронкоухи – «рід кажанів (α1), у яких вуха (A) мають форму воронки (B)» ← воронка (B) + уши (A); жабоголовки – «рід ящірок (α1), голова (A) яких нагадує голову (B) жаби (β1)» ← жаба (β1) + голова (A);

  • α2B/β1: одна частина називає клас, у який входить предмет порівняння, інша – образ порівняння або його частину: рыбоящеры – «підклас вимерлих тварин (A) класу плазунів (ящерів) (α2), що мають рибоподібне тіло (B)» ← рыба (B) + ящер (α2); лягушка-гном – «рід амфібій (A) виду листкових жаб (α2), що мають маленький розмір, як і гноми (B)»;

  • В1/β1 і В2/β2: обидві частини називають образи порівняння, що перебувають у сурядних відношеннях: сарганощука – «риба (A), за низкою ознак схожа на саргана (В1) та щуку (В2)» ← сарган (В1) + щука (В2);

  • β1B: одна частина називає образ порівняння, інша – елемент, що перебуває з ним у партитивних відношеннях: ящерохвосты – «сімейство рослин (α1), загострені суцвіття (A) представників якого нагадують хвіст (B) ящірки (β1)» ← ящерица (β1) + хвост (B).

У підрозділі 3.2. «Образ порівняння: семантичні й функціональні особливості» проаналізовано специфіку такого елемента логічної схеми порівняння, як образ порівняння (B).

Вибір твірної основи, що виступає в ролі образу порівняння, виявляє залежність від моделі утворення субстантиву подібності.

Водночас семантичні властивості деяких груп іменників російської мови визначають частотність їхнього використання як образу порівняння, а також здатність до створення образних гнізд. Так, у ролі мотивуючого слова найчастіше виступають назви конкретних неістот (774 похідних) і найменування тварин (353 похідних). Крім того, багато лексем цих груп утворюють багатокомпонентні образні гнізда: лопатаакула-лопата, кулик-лопатень, лопатка (частина тіла), лопатница, лопатонос; ежеж-рыба, ежеголовник, ежик (стрижка), ежовник.

У підрозділі 3.3. «Основа порівняння: семантичні й функціональні особливості» досліджено специфіку ознаки, за якою відбувається порівняння при утворенні іменників зі значенням подібності.

Вибір основи порівняння залежить від моделі. Зокрема, при утворенні префіксальних і префіксально-суфіксальних субстантивів відбувається порівняння на підставі комплексу ознак: ложнослоники – «сімейство жуків, за рядом морфологічних і зовнішніх ознак близьке до слоників»; подгруздок – «гриб, близький до груздів». Композити на -заменитель і эрзац- зіставляються з твірними словами за функцією: алмазозаменитель – «штучний матеріал, що використовується для різання скла, як і алмаз», эрзац-хлеб – «виріб з муки, що замінював хліб під час Великої Вітчизняної війни».

Для дериватів з демінутивними суфіксами, формантами із загальним предметним значенням, юкстапозитів і композитів у ролі елемента С характерна перевага якостей, які встановлюються за допомогою зорового сприйняття: кольору (лимонница – «метелик з жовтими крилами»), розміру (белки-пигмеи – «рід білок дуже маленького розміру»), форми (бокальчик – «гриб у формі келиха»). Найпоширенішою є ознака форми.

У підрозділі 3.4. «Показник порівняння: семантичні й функціональні особливості» проаналізовано основні семантичні процеси, за допомогою яких компоненти дериватів можуть набувати або втрачати функцію показника порівняння.

Показник порівняння звичайно виражається словотвірним формантом або основою складного слова.

Значення подібності, яке передає формант, може бути первинним чи вторинним, тобто таким, що розвивається з інших значень. До первинних належать суфікс -оид, основи эрзац- і -заменитель. Вторинне значення подібності у формантів і основ найчастіше є наслідком семантичної модифікації значень міри (полу-, недо-) і відмінності (лже-, ложно-, квази-, псевдо-, не-), воно з’являється внаслідок взаємодії субодиниць семантичної категорії компаративності. Значення подібності може з’являтися в компонентів, що називають основу порівняння C (-морфизм, -видка), внаслідок узагальнення семантики в процесі суфіксалізації.
ВИСНОВКИ
У роботі подано опис семантичної категорії подібності й основних способів її реалізації на словотвірному рівні мови в сфері похідних іменників.

1. Семантична категорія подібності поряд з категоріями відмінності, тотожності й міри ознаки входить як субодиниця в категорію компаративності. Розмежування подібності й інших субодиниць категорії компаративності здійснюється на основі двох критеріїв: результату операції порівняння та її етапу.

2. Семантична категорія подібності являє собою елемент мовно-розумового змісту, якому відповідають відношення між об’єктами, що характеризуються наявністю в них хоча б однієї спільної ознаки поза залежністю від міри її прояву.

3. Категорія подібності об’єктивується в мові за допомогою функціонально-семантичного поля подібності, що формується засобами синтаксичного, словотвірного, лексичного та фразеологічного рівнів мови.

4. Деривати зі значенням подібності як конституенти функціонально-семантичного поля подібності мають ряд особливостей, що зумовлюють потребу в оригінальній методиці їхнього дослідження. В основу такої методики покладений аналіз специфіки реалізації в семантиці й структурі похідних чотирьохелементної логічної схеми порівняння, що складається із предмета порівняння, образу порівняння, основи порівняння, формального показника порівняльних відношень, а також додаткових елементів α і β, які поширюють предмет і образ порівняння.

5. При утворенні іменників зі значенням подібності вживаються такі різновиди морфологічного словотвору: суфіксація, префіксація, сполучення префіксації із суфіксацією, складання слів, складання основ і складання основ із суфіксацією.

Суфіксальні словотвірні моделі розмежовуються залежно від спеціалізації на вираженні семантики подібності й поділяються на моделі з інваріантними й неінваріантними суфіксами. Серед неінваріантних суфіксів виділяються демінутивні за походженням форманти (11 суфіксів) і суфікс -оид. Своїм чином інваріантні афікси можуть мати значення предметності (26 суфіксів) або абстрактної ознаки (3 суфікси).

Серед префіксальних і префіксально-суфіксальних моделей можна виділити моделі із префіксами лже-, ложно-, псевдо-, квази-, под-, не-, су-, па-, префіксоїдом полу-; префіксами недо-, под-, па-, су-, префіксоїдом полу- у сполученні з префіксами.

Складні слова класифікуються залежно від того, які елементи логічної схеми порівняння вербалізуються в їхній структурі.

6. Моделі утворення субстантивів із семантикою подібності розрізняються за своїм функціональним навантаженням, що визначається частотністю й продуктивністю кожної моделі, сферою функціонування дериватів, наявністю додаткових семантичних прирощень.

У межах словотвірної категорії іменників зі значенням подібності найбільшою частотністю характеризуються суфіксальні утворення, які становлять 52 % всіх зафіксованих похідних. Часто зустрічаються також юкстапозити (22 %) і композити (19 %). Найменшу частотність мають префіксальні (6 %) і префіксально-суфіксальні утворення (1 %).

7. Структура логічної схеми порівняння, що реалізується в іменниках подібності, може варіюватися. Можна виділити кілька різновидів логічної схеми порівняння в субстантивах подібності. По-перше, у простих і складних дериватах конкретної семантики спостерігаються варіації в групах предмета порівняння й образу порівняння. По-друге, різною є внутрішня логічна структура конкретних і абстрактних дериватів. По-третє, у складних словах варіативним є набір елементів логічної схеми, що вербалізуються у формальній структурі деривата.

8. Вибір образу й основи порівняння виявляє залежність від словотвірної моделі. У функції образу порівняння в дериватах усіх моделей найчастіше виступають назви конкретних неістот і найменування тварин. Як основа порівняння у похідних більшості моделей виступає ознака форми.

9. Показник порівняння може мати первинне або вторинне значення подібності. Семантика подібності у форманта може розвиватися зі значення міри й відмінності, закріплюватися внаслідок суфіксалізації основи.
Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:


  1. Лапшина О. А. Влияние контекста на отражение логической схемы сравнения в производном слове / О. А. Лапшина // Русская филология. Вестник Харьковского педагогического университета им. Г. С. Сковороды. – 2010. – № 1–2 (42). – С. 17–22.

  2. Лапшина О. А. Семантическая категория подобия в современном русском языке / О. А. Лапшина // Русская филология. Украинский вестник. – 2009. – № 2 (39). – С. 14–21.

  3. Лапшина О. А. Семантические и функциональные особенности имен существительных со словообразовательным значением подобия / О. А. Лапшина // Східнослов’янська філологія. – Вип. 17. Мовознавство. – Горлівка, 2009. – С. 238–245.

  4. Лапшина О. А. Словообразовательная активность постпозитивного компонента -морфный в современном русском языке / О. А. Лапшина // Культура народов Причерноморья : Научный журнал. – 2008. – № 142. – Т. 1. – С. 441–444.

  5. Лапшина О. А. Словообразовательная семантика подобия в современном русском языке / О. А. Лапшина // Культура народов Причерноморья : Научный журнал. – 2006. – № 94. – С. 112–116.

  6. Лапшина О. А. Словообразовательное значение производных слов с суффиксом ­оид в современном русском языке / О. А. Лапшина // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Мовознавство» : в 2-х т. – 2007. – № 4. – Т. 2. – С. 136–143.

  7. Лапшина О. А. Сложные имена существительные со значением подобия: структура и семантика / О. А. Лапшина // Лінгвістичні студії. – Вип. 21. – Донецьк, 2010. – С. 175–179.

  8. Лапшина О. А. Словообразовательная семантика неузуальных образований с суффиксом -оид в современном русском языке / О. А. Лапшина // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. – Выпуск 13. Филологические науки. – Симферополь, 2008. – С. 14–17.

  9. Лапшина О. А. Средства выражения семантики подобия при образовании названий живых организмов в русском языке / О. А. Лапшина // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення», 20–21 травня 2010 року. – Горлівка, 2010. – С. 149–151.


АНОТАЦІЯ
Лапшина О. А. Семантична категорія подібності у сучасній російській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. – Харків, 2010.

Дисертацію присвячено вивченню семантичної категорії подібності й похідних іменників російської мови зі значенням подібності. У роботі проведено послідовне розмежування категорій подібності, компаративності, тотожності, відмінності й міри, встановлено зміст категорії подібності та план її вираження на різних рівнях мови. Виявлено особливості похідних іменників зі значенням подібності, їх відмінності від дериватів інших частин мови. Встановлено інвентар словотвірних засобів вираження категорії подібності в сфері похідних іменників, проаналізовано їхні структурно-семантичні особливості. Досліджено логічну схему порівняння як важливої функціонально-семантичної характеристики похідних субстантивів зі значенням подібності, розглянуто основні типи варіацій схеми порівняння в структурі й семантиці дериватів, функціонально-семантичні особливості предмета порівняння, образу порівняння, основи порівняння й показника порівняння.

Ключові слова: семантична категорія подібності, семантична категорія компаративності, похідні іменники зі значенням подібності, логічна схема порівняння, предмет порівняння, образ порівняння, основа порівняння, показник порівняння.
АННОТАЦИЯ
Лапшина О. А. Семантическая категория подобия в современном русском языке. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Харьковский национальный педагогический университет им. Г. С. Сковороды. – Харьков, 2010.

Диссертация посвящена изучению семантической категории подобия и производных имен существительных, выступающих как средство ее выражения.

В работе проводится последовательное разграничение категорий подобия, компаративности, тождества, различия, меры; аргументируется, что отношения подобия, как и тождества, различия, меры, устанавливаются в результате гносеологической операции сравнения. Все категории, охватывающие результаты сравнения, входят как субъединицы в категорию компаративности. Различие между субкатегориями компаративности определяется результатами операции сравнения и ее этапом.

Описывается план содержания категории подобия. Семантическая категория подобия представляет собой мыслительно-языковое содержание, которому соответствуют отношения подобия между объектами окружающего мира, то есть отношения, характеризующиеся наличием у предметов или явлений хотя бы одного общего признака вне зависимости от степени его проявления.

Определяется план выражения категории подобия. Средства объективации семантической категории подобия структурируются в языке посредством функционально-семантического поля. Конституентами функционально-семантического поля подобия являются единицы синтаксического, фразеологического, лексического, словообразовательного уровней языка.

Выявляются словообразовательные модели субстантивов со значением подобия. В русском языке имена существительные с семантикой подобия могут образовываться при помощи суффиксальных, префиксальных, суффиксально-префиксальных моделей, сложения слов, сложения основ, сложения основ с суффиксацией. Устанавливается функциональная нагрузка моделей, которая определяется их частотностью, продуктивностью, сферой функционирования.

Предлагается подход к исследованию словообразовательного уровня семантической категории подобия через словообразовательное значение. Деривационное значение разного уровня обобщенности может быть присуще словообразовательной модели, словообразовательной категории, словообразовательному классу.

Особое внимание в работе акцентируется на логической схеме сравнения как одной из наиболее значимых характеристик единиц функционально-семантического поля подобия. Исследование логической схемы сравнения положено в основу оригинальной методики исследования средств выражения категории подобия. Изучаются основные типы вариаций логической схемы сравнения в структуре и семантике производных существительных.

Анализируются функционально-семантические особенности отдельных элементов логической схемы сравнения – образа сравнения, основания сравнения, показателя сравнения.

Функцию образа сравнения в производном субстантиве выполняет производящая основа. Выбор основы определяется моделью образования субстантива и семантикой производящего слова. В работе описываются основные тенденции в выборе образа сравнения в пределах отдельной модели и словообразовательной категории существительных со значением подобия в целом.

Основание сравнения, как правило, не представлено в формальной структуре производных субстантивов. Этот элемент логической схемы сравнения характеризует мотивационные отношения между производящим и производным. Выбор основания сравнения в значительной степени зависит от модели образования субстантива. В диссертации описываются основания сравнения, характерные для каждой словообразовательной модели со значением подобия. Наиболее распространенным основанием для сопоставления объектов при образовании субстантивов со значением подобия является признак формы предмета.

Показатель сравнения в производных существительных со значением подобия выражается формантом или одной из основ сложного слова. Значение подобия, передаваемое основой или формантом, может быть первичным и вторичным.

Ключевые слова: семантическая категория подобия, семантическая категория компаративности, производные существительные со значением подобия, логическая схема сравнения, предмет сравнения, образ сравнения, основание сравнения, показатель сравнения.
SUMMARY
Lapshyna Olga. Semantic category of similarity in the modern Russian language. – Manuscript.

The thesis for the scientific degree of Candidate of Sciences in Philology / Speciality 10.02.02 – the Russian language. – G. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. – Kharkiv, 2010.

In the thesis the semantic category of similarity and derivative nouns of the Russian language with the meaning of similarity are investigated.

In the research the consecutive differentiation of categories of similarity, comparison, identity, difference and measure is carried out, the content of category of similarity is specified, the plan of its expression at different levels of the language is determined. Specific features of derivative nouns with the meaning of similarity, their difference from derivatives of other parts of speech come to light. The inventory of word-formative means of expression of the category of similarity in the sphere of derivative nouns is defined, their structural and semantic features are analyzed.

The logical scheme of comparison as a significant functional and semantic characteristic of noun derivatives with the meaning of similarity is researched. Basic types of variations of the scheme of comparison in the structure and semantics of derivatives are considered. Functional and semantic features of the subject of comparison, the means of comparison, the basis and index of comparison are studied.

Кey words: semantic category of similarity, derivative nouns with the meaning of similarity, logical scheme of comparison, subject of comparison, object of comparison, basis of comparison, index of comparison.


Відповідальний за випуск

канд. філол. наук, доцент О. В. Петров.