Головна сторінка

Інформація щодо проведення свята



Скачати 120.13 Kb.
НазваІнформація щодо проведення свята
Дата конвертації21.03.2016
Розмір120.13 Kb.
ТипІнформація

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №2 смт. Піщанка

карта.jpg

Світова Т. О.

вч. біології, спеціаліст ІІ категорії

Монастирська А. П.

вч. біології, вища категорія

Мета: поглибити розуміння кожним учнем життєвої необхідності охороняти планету Земля, сконцентрувати увагу на причинах забруднення атмосфери, визначити шляхи боротьби із забрудненням повітря; пробудити в школярів особисту відповідальність за охорону навколишнього середовища. Розвивати пам'ять, артистичні здібності , фантазію учнів в створені образів. Виховувати науковий світогляд, екологічне ставлення, любов до природи.

Інформація щодо проведення свята: свято проводити ввечері або з частковим затемненням сцени, декорації зробити в вигляді планет Сонячної системи, щоб на задньому плані були зображення планет, а в кутку велике Сонце (можна, щоб герой на початку свята там стояв, потім, після свого виступу залишив зображення), якщо є можливість, зробити з ілюмінацій сяяння зірок, особливо на початку, при виході Землі під мелодію пісні «Місяць» і підсвітку для планет, особливо, для Сонця. Якщо є проектор, під час виступу кожного з учасників показувати справжніх «героїв» (смог, озонові дири, Прип’ять і ін.)

c:\program files\microsoft office\media\office12\lines\bd14595_.gif

Ведуча:

Агітбригада – еко «Зелена планета» вас знову зустрічає

І наш девіз всі знають: (хором)

«Ми за чисті ріки, за прозорі озера, за квітучі сади, за здоров’я всієї сім’ї»

Ведучі:

В далекі, прадавні часи, коли все горіло й кипіло,

Господь наш планету створив із пару, із газу і пилу.

Планету назвав Він Земля, бо дуже красива була:

Квітуча, пахуча, яскрава. І звірів й рослин тут було вже чимало.

Та щоб жити на чудо – планеті, тут потрібен був кисень для всіх.

І Господь ще створив Атмосферу, щоб живе від вогню захистить.

І планета тепер квітувала. Й горя й суму вона вже не знала.

Звірі жили собі й не тужили, поки люди не согрішили.

Почалися вітри, урагани, холоди чи нестерпна жара,

Та це все було тільки початком для планети, що зветься Земля.

Пережила бідненька чимало: і потопи, й жару і льоди,

Та людина зі своїм прогресом довела вже її до біди.

Атмосфера – подруга Землі, її скільки літ оберігала,

Що ж із нею сталося тепер, вона, бідна, нам все розказала.

Ми розкажем вам про її страждання, як терпить від нас вона знущання.

І якщо це все не припинити, то вже скоро на Землі не жити.

Під мелодію пісні Н. Могилевської «Місяць» на сцені з’являється Земля:

1.Місяць по небу ходить, пісню свою заводить,

Зорі за ним співають голосні.

Місяць мене питає, як я терплю й страждаю,

Що підійшли до краю мої дні.

ПВ: Як мені жить? А-а –а –а, не знаю я, не знаю.

Доле моя, а-а-а-а, вмираю я, згораю.

2. Місяць по небу ходить, пісню свою заводить,

Зорі за ним співають, та плачу я.

Скільки мені терпіти, як мені далі жити,

Що так буде зі мною – не знала.

Сонце:

Я Сонце велике й могуче, вогонь я, тому і пекуче.

У Всесвіті я – головне. Боїться і любить мене все живе.

Прокинулись ви – я вже з вами, ховаюся між деревами,

З звірятами і квіточками, з дорослими і дітлахами.

Та ось на мені вже з’являються рани – це спалахи сильні і дуже пекучі.

Від них на Землі всім живим теж погано, тому що хвороби – це дуже болюче.

Атмосфера Землю довгий час оберігала,

А тепер і в неї є болячок чимало.

Промені ж мої пекучі дістають вже до Землі,

Тому в вас пожеж багато від нестерпної жари.

Виконує пісню «Вона» гр. «Плач Єремії»:

1.Так у світі ви живете, Землю ви не бережете, не шануєте її добра.

Та невдовзі пік настане й на Землі життя не стане, так життя не стане, а вона…

Пв 1: А вона, а вона, все вертиться сумна,

Хоч і має всі багатства, та навколо вже пітьма.

Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,

Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Ця Земля – моє бажання, світло їй – моє кохання, вам даю я промені ясні.

Скільки треба–допоможу, врятувати ж вас не зможу, якщо ви погрузнете в пітьмі.

Пв2: А вона, а вона все вертиться сумна,

Хоч і має всі багатства, та навколо вже пітьма.

Моя дівчинко печальна, моя Земле золота,

Я продовжую кричати, та навколо пустота.

3. Люди добрі, схаменіться, навкруг себе подивіться, подивіться на діла брудні.

Ви пани Землі, неначе, а планета ваша плаче, так, планета плаче в тишині.

Пв 2:

Земля: Ох, спасибі тобі, Сонце, за тепло твоє і ласку.

Ти мені теж співчуваєш, поможи мені, будь – ласка.

Сонце: Так, кохана, допоможу, але що ж я звідси можу.

Лиш до тебе я наближусь – ти ж згориш, я сам залишусь.

Земля: Краще вже від променів твоїх згоріти, ніж в таких стражданнях жити.

Все одно прийде той час, люди себе спалять враз.

Бо сестричку Атмосферу отруїли «до не можу».

Іще трохи так потягнуть – їм ніхто не допоможе!

Під мелодію «Місяць» вони розходяться. Ведучі:

Перші люди на планеті працювати стали,

Щоб прожити й не загинуть – їжу добували.

Потім тварин приручили, щоб допомагали,

Але з часом вже машини за них працювали.

Зараз ми живемо в світі, де навколо лиш машини,

Все вони за нас вже роблять, бо так краще для людини.

Ми готуємо, перемо, прибираємо у домі,

І оремо, і стрижемо вже дерева й траву в полі.

Ці машини для людини все робить допомагають,

Але скільки шкоди й бруду? Люди, мабуть, і не знають.

Світло, що ми витрачаєм, нам природа виробляла,

Бо опалення те наше мільйон літ в землі лежало.

Ми ж його все тягнем й палим і ніхто й не схаменеться:

Якщо тягнемо без ліку, що ж під сподом зостається?

Майже в кожного є тачка й на роботу їхать – круто,

Лиш ніхто не хоче думать, скільки від тих тачок бруду.

Весь цей дим чадний і сморід Атмосферу добиває,

Вона душиться від нього й в муках тяжких вже ридає.

Атмосфера:

Люди добрі, вас благаю, якщо дихати не зможу,

Ви від чаду всі помрете, вам ніхто не допоможе.

Смог:

Я Смог чорний і смердючий. Ох, який же я вреднючий.

Я живому дошкулю, бо планету я травлю.

Маю друзів я багато: задуху, бронхіт і астму,

Щоб хворіли очі й горло й ви вмирали передчасно.

Я руйную все довкола: і метал, і фарби, й мармур,

І взуття, і одяг, й гуму. Попсую я навіть транспорт.

Завдяки всім вам живу я й на планеті хазяйную,

Хоч від мене бід багато – ні про що я не шкодую.

Виконує пісню на мелодію «По дорозі жук, жук»:

По дорозі Смог, Смог. По дорозі чорний,

Подивіться ви на мене, який я моторний.

Який я моторний і на кого вдався,

Всі машини надимили, то я тут й зостався.

Я співаю «Гоп, гоп», я танцюю «Топ, топ»,

Люблю дуже веселитись, я кумедний Смог, Смог.

По дорозі Смог, Смог, по дорозі чорний,

Подивіться ви на мене, який я моторний.

Йде зі сцени, пританцьовуючи, ведучі:

Вчені думають – гадають: «Щоб новенького відкрити?» -

Для очистки Атмосфери треба пристрій вам зробити!

Фабрики й заводи наші «дуже старанно» працюють –

А відходи викидають в річку, море й не фільтрують.

Скільки бруду, скільки диму, все живе навколо гине.

І якщо не схаменемось – еко – кризу не зупиниш!

Окиси азоту й сірки із вологою єднаються,

І з таких сполук хімічних дощ кислотний вже з’являється.

З’являються сірі сумні краплинки з сірими кульками в руках:

Ми маленькі, сіренькі краплинки,

А колись нас звали «Краплинки – веселинки».

З дощиком веселим над землею пролітали,

А тепер, через відходи, ми дощем кислотним стали.

Виконують пісню «Если добрый ты»:

Дождик босиком по земле прошёл, клёны по плечам хлопал,

Если дождь идёт – это хорошо, но когда кислотный он – плохо. – 2р.

Мы любили петь, над землёй лететь, приносили в жизнь радость,

А теперь летим, плачем и молчим, от того, что говорят: «Гадость».

Много в нас теперь разной кислоты и растенья умирают,

Вы поверьте нам, не виновны мы, но об этом мало кто знает. – 2р.

Ведучі:

Як прийде пора осіння, листя з дерев опадає,

Ми його все палимо, скільки ж добрив пропадає.

А весь дим від тих багать Атмосферу отравляє

Й Парниковому ефекту рівних просто вже не має.

Бо від нього на планеті вже і Антарктида тане.

Й таким темпом на Землі вдвічі більше води стане.

Парниковий ефект:

Ха – ха. Люди навіть не жалкують, що мене вони створили.

І тепер я всемогутній, бо багато маю сили.

Коли Сонце гріє Землю, я проміння зберігаю,

А тепло, що на планеті, я назад не пропускаю.

Виконує пісню «Айсберг» (А. Пугачової):

Розігріти я вже можу не лиш айсберг в океані,

А Гренландію і тундру й антарктидові льоди.

Це тому, що вже багато на Землі всього спалили,

А тепло, що виникає всіх доводить до біди.

ПВ: А я усе на світі вже розігріти зможу.

І води Антарктиди затоплять пів Землі.

Ніхто вам, люди добрі, тепер не допоможе,

Тому що ви погрузли в недбальстві і у злі

З’являється Атмосфера:

Я Атмосфера, я даю сигнал вам SOS! Над Антарктидою вже величезна дірка.

Озон розклався весь – нема його, якщо так далі піде – буде гірко.

Згорять рослини, тварі – все живе, хвороби злі над вами запанують.

Ще трохи – і Земля просто помре…Хоч і біда, та люди не жалкують?

Ніхто мене не чує, чи не хоче. Усі живуть у «ритмі суєти».

Ну що ж, не хочете – не слухайте, не треба! Ще трохи і усіх вас не спасти!

Виконує пісню на мелодію «Я тебя никогда не забуду» («Юнона и Авось»)

1.Я даю вам життя всім безмежно, я радію за кожного щиро,

Коли щастя є всім на планеті, всі в достатку, спокої і мирі.

2.Та коли ви багаті й щасливі, мало хто з вас про мене подумав.

І великі озонові дири в мені, наче ті кулі у грудях.

3.Ви озон мій фреоном розбили: холодильники, аерозолі.

Над планетою дірки зробили – все загине, нема гірше долі.

4.Я кричу, я ридаю, благаю, я прошу вас: «Не треба, не треба!».

Та мене лиш ніхто не послухав, і моє продиравили небо.

Та мене лиш ніхто не послухав, ви ж своє продиравили небо!

Ведучі:

Є ще одна хвороба сильна, що Атмосфері дошкуляє –

Це тютюновий дим отруйний, про нього навіть діти знають.

А палять майже всі і всюди, і сморід цей навколо нас,

Та краще вже вихлопні труби сидіти й нюхати весь час.

Ні один завод хімічний скільки шкоди не приносить,

Як малесенька, тоненька та отруйна папироса.

Батьки дітям дозволяють цигарками балуватись

Й вони курять, замість того, щоб в спортивні ігри гратись.

Коли дівчину, що палить, хлопець хоче обійняти,

Це те саме, що він мріє попільничку цілувати.

Як жінки вагітні палять і дитят в утробі травлять,

Краще, щоб в таких жінок ввік не було діточок.

Тож ми просим, закликаєм, щоб цигарку ви не брали.

І повірте, що істоту не одну ви б врятували.

На сцені з’являється Прип’ять у сірому сумному вбранні, виконує пісню

«Чортополох» (Т. Повалій):

1.Було в мене дві дороги, дві дороги, два шляхи,

Й розлетілись люди звідси, наче вільнії птахи.

Ті пішли на захід сонця, ті пішли на його схід.

І не видно на дорогах, бо пропав уже їх слід.

Дві дороги розвели вас, розкидали по землі,

Як розходяться у морі два самотні кораблі,

Що робити, я не знаю,чи тужити, може й ні,

Плачу і весь час сумна я, знов невесело мені.

ПВ: Там, де я, вже людей нема, і тому тут завжди зима,

Там, де ви, в небесах птахи, там, де я, вже одні сніги.

Там, де ви, є веселий сміх, там, де я, лиш журба і гріх,

Де колись було добре вдвох, лиш росте чортополох.

2.Я вам всім далека стала, ми на різних берегах.

Берег ваш ще хоч зелений, ну а мій в одних снігах.

Хтось з вас скаже: «Божевільна. Схаменись, пройшов вже час».

Ну, а я прохаю долю, вас побачити хоч раз.

Я місто Прип’ять знамените, колись веселе і багате.

Тепер з журби і з суму звите, і тільки бур’янів багато.

Бо я – це центр радіаційний, від мене горе і страждання,

А що ж мені тепер робити? Сумую з ночі я до рання.

О як я хочу повернути життя веселе і щасливе,

Щоб сміх дитячий був усюди і люди в мирі довго жили.

Та знаю, що це не можливо, людей померло вже багато.

І на моїх пустих дорогах не буде вже ніколи свята.

Прости мені ти, Атмосферо, що так тебе я забруднила,

Якби Чорнобиль не зірвався, то люди значно б довше жили.

Прости мені, Земля плането, що скільки горя я принесла…

Земля перебиває:

Не треба, Прип’ять, зупинися! Не винна ти ні в чому, сестро!

То люди винні, що недбальством це страшне горе допустили.

Тепер хай терплять ці страждання, хай терплять, поки мають сили.

Якщо така біда велика не може очі їм відкрити,

То знайте, я терпіть не в змозі, не довго вам на світі жити.

Попрошу я могуче Сонце вогонь із неба вам послати.

І хоч загину я – планета, та ви не будете знущатись!

Вам шанс даю я, зупиніться, навколо себе огляніться,

Живете ви один лиш раз, настав вже покаяння час!

Виходять всі учасники свята, ведучі:

Ми просимо, Боже, помилуй, нас грішних на нашій Землі,

За те, що ми всі озвіріли й погрузли в недбальстві і злі,

Що кожний про себе лиш дума, щоб весело й добре ми жили,

А що ж на потомство чекає, як Землю ми так забруднили.

Вона допомоги вже просить, терпіти не має вже сили

І Сонце велике й могуче спалити себе попросила.

Не треба палити нас, Боже, пошли покаяння в серця.

Й ми віримо, все буде добре, щоб нам не побачить кінця.

(Можна виконати пісню Т. Петрененка «Помилуй Господи»

Ми живемо в кризові роки, катастрофи в світі є весь час,

Боже, Ти планету збережи, Господи, помилуй нас.

Якщо не зупинимося ми, то Господь тоді відвернеться й від нас,

Боже, Ти планету збережи, Господи помилуй нас…) або

Виконується пісня на мелодію «Всё пройдёт» М. Боярського:

Вновь о том, что день уходит с земли, в час вечерний спой мне.

Этот день, быть может, где-то вдали мы не однажды вспомним.

Вспомним, как прозрачный месяц плывёт над ночной прохладой.

И том, как всем беречь Землю нашу надо. -2р.

ПВ: Береги ты планету нашу, береги ты весь белый свет,

Ты пойми, если так продлится, то и мы жить не будем, нет.

Спой о том, что надо жить без потерь, не даваясь бурям,

Спой о том, что ради нашей любви весь этот мир придуман.

Если так хотим, чтоб счастье всегда было с нами рядом,

Надо спеть, как всем беречь Землю нашу надо. – 2р.

ПВ:

Вновь о том, что день уходит с земли, ты негромко спой мне.

Этот день, быть может, где-то вдали мы не однажды вспомним.

Вспомним, как звезда всю ночь напролёт смотрит синим взглядом,

И том, как всем беречь Землю нашу надо. -2р.

c:\program files\microsoft office\media\office12\lines\bd14769_.gif

Дійові особи: Ведучі,Земля, Сонце, Атмосфера, Парниковий ефект, Смог, Краплинки, Прип’ять.

Обладнання: муз. Центр, фонограми,проектор, ілюмінації, декорації – планети Сонячної системи, зорі, Місяць, костюми дійових осіб.